Сталося так, що саме в суді мені довелося з’ясовувати стосунки з колишнім чоловіком. Я не списую свою провину, в таких ситуаціях винні обоє.

Проте дуже сумно, коли двоє людей, які були палко закохані та обіцяли зробити один одного щасливим, раптом стають в орогами та починоють сваритися через матеріальні цінності. В такі моменти втрачажться віра в людей та знеінюється сама ідея шлюбу.

Це уже мій другий шлюб та Геннадій (мій другий чоловік) як тільки почув про мій намір розлучитися сказав, що відсудить у мене половину квартири. Його можна зрозуміти, адже я зачепила його чоловічу гідність, проте ловити йому нічого, адже ця квартира дісталася мені у спадок від бабусі.

Геннадій не має на неї абсолютно ніякого права, усе, що він в ній зробив – це змінив сантехніку та поставив вікно на лоджії. А тепер він чомусь вирішив, що може претендувати на половину моєї квартири.
Проте це мене зовсім не зачепило. Я погодилась прийти на судове засідання. Понад усе мені кортіло побачити, як Геннадій програє суд та ще й судовий збір заплатить.

Я уже таке проходила зі своїм першим чоловіком Валентином. Тоді судова тяганина тривала приблизно три роки, може й більше. У Валентина був дорогий адвокат та йому все-таки вдалося відсудити у мене частину майна. Єдиною втіхою було те, що Валентину довелося витратити майже усе, що він у мене відсудив, на оплату послуг адвоката.

Коли я почала зустрічатися з Геннадієм, то уже була готова до того, що ситуація може й повторитися. Я вирішила перестрахуватися та переписала усе майно на людину, якій я можу довіряти – це мій батько. Так що більше мене ніхто не обдурить.

КІНЕЦЬ.