Сам я родом з села, та як одружився, то ми з дружиною переїхали до міста і стали знімати квартиру. Мама ж моя вдома залишилась сама. І ось нещодавно вона пішла з життя, а мені заповіла свою хатину. Не довго думаючи, будинок я продав. Не хочу повертатися в село, там і роботи немає. Зате за виручені гроші можна вкластися в квартиру, на яку ми з Олесею вже так давно збирали гроші.

Довгими роками ми економили кожну копійку, та оскільки доходу великого ми не мали, то й змоги здійснити мрію не було. Зараз випала така нагода, та відразу після продажу мені зателефонувала теща і попросила погасити за неї борг. Що ж, відмовити старшій людині та ще й матері моєї коханої я не міг, тому позичив тих 10 000 гривень.

Не минуло й тижня як до мене прийшов брат Олесі і знову ж таки попросив грошей. Нібито на роботі не клеїться, замовлень нема, а за навчання сина платити треба. Сума була доволі серйозна. Тож мені стало цікаво, звідки Ігор дізнався, що у мене є такі кошти. Більш ніж впевнений, що це вже матір дружини постаралася. Та гроші Ігорю позичити я так і не зміг, спокійно пояснив, що збираємось купувати квартиру і зайвих коштів у мене немає. На що він відповів мені образою.

Останній часом помічаю, що і теща не дуже привітна до мене. Мабуть, син все розповів і тепер вона теж на мене ображена. Я все прекрасно розумію, і розумію, що бувають труднощі, але ж і нам з дружиною потрібно старатися для себе. Стільки років ми прагнули розв’язати квартирне питання і не переплачувати за оренду.

А тепер навіть не знаю як правильно вчинити. Можливо, правильніше було б позичити ті кляті гроші?

КІНЕЦЬ.