Я родом з мальовничого села на Житомирщині.У батьків нас було двоє. Я і моя молодша сестра Оксана. Після навчання, я залишилась жити у місті. Часто їздила до батьків допомогти по господарству, привозила необхідні продукти, яких в селі немає в магазині.

У мене двоє вже дорослих синів. Навчаються на другому курсі. Я працюю вчителем математики, а мій чоловік- будівельником. Моя молодша сестра теж вийшла заміж, народила дочку Поліну, і всі ці роки жила з нашою мамою.

Тата не стало 10 років тому. Оксана жила з матір’ю і тому проводила з нею більше часу, ніж я. Тим більше у мами була хороша пенсія, яку вона витрачала на дочку сестри. Мама наша при тямі, сама себе обходжує, їсти готує, прибирає. Оксана працює бібліотекарем, а її чоловік Богдан-агрономом.

Три місяці тому у нас сталось велике горе. Відійшла у засвіти наша люба матуся Ольга Петрівна. Ми з Оксаною організували похорон, замовили поминальний обід у кафе, склалися грошима. Ми тепер залишились одна в одної. Більше рідних у нас нема.

Коли за мамою минуло 40 днів, ми з чоловіком приїхали провідати Оксану. Посиділи за столом, згадали маму. І тут, моя сестра сказала, як відрізала:

Ти сюди, Лесю, можеш вже не їздити. Хата моя, бо я матір доглядала. Лікувала, готувала їй їсти, обгоджувала, поки ти в місті там собі тихенько сиділа. І їхала сюди тільки по свіжину або по картоплю.

Мені як хто ляпаса дав. Сестра сказала, щоб я писала відмову від будинку, бо вона доглядала за матір’ю. Я дуже здивувалась, бо приїжджала до матері і похорони ми з сестрою оплатили порівну.  Я проти цього.

Нехай віддає мою половину грошима, або продає хату. І ділить гроші на нас двох. Або юридично ділимо будинок навпіл. Мене це тепер не цікавить. Бачте яка…Я думала вона людина…

В нас з чоловіком є авто,  тому ми часто їздили до мами в село. Ми допомагали їй обробляли город, мій чоловік косив траву і ремонтував будинок. Я завжди старалась допомогти мамі і підтримати її. А не тільки по свіжину каталась, як сказала моя сестра…

Тим більше, що мій чоловік зараз втратив роботу. Все на мені. Грошей не вистачає. А ще маємо двох студентів вдома. Хто вчив дітей, той знає, які це витрати.

Мама ніколи нас з Оксаною не ділила. Заповіту не складала. Казала, як її не стане, що ми мирились одна з одною. І я не розумію чому я маю відмовлятись від своєї половини будинку. Я вважаю, що буде справедливим, якщо мені також щось від матері дістанеться.  Не хочеться остаточно псувати стосунки з сестрою… Як мені бути?

КІНЕЦЬ.