-Ігоре, так не може тривати вічно! Чому ми маємо виховувати Колю? — жалілася Юлія, роздратовано помішуючи на сковороді картоплю. Вже чотири місяці Коля жив із ними. А все через те, що сестра Ігоря пішла від чоловіка алкоголіка, а дитина від нього їй стала не потрібна, вона почала заново будувати своє життя.

У її житті з’явився новий кавалер і вона відправила дитину до матері, а мати до сина в сім’ю. Але Юлію такий розклад зовсім не влаштовував. -Ну, А що нам робити? Він же таки мій племінник… -Чому ми маємо думати, що з ним робити?

Відвези його назад до мами! Я вагітна і не хочу витрачати час на чужу дитину! -Юль, Ти серйозно? Ігор приголомшено завмер. Вони дуже давно не могли зачати дитину, хоч дуже хотіли. Цілий тиждень дружина пилила Ігоря і змусила його повернути хлопчика матері. А потім з’ясувалося, що затримка була ознакою ваrітності.

Юлія дуже засмутилася. Минуло три роки. Вони з Ігорем так і не змогли завести власну дитину, лікування не доnомагало. А Коля так і жив із бабусею, він поводився дуже неслухняно, свекруха часто на нього сkаржилася.

Якось вона наважилася і попросила Юлію забрати його хоча б на місяць, щоб вона відпочила. Юля, знехотя, але погодилася. Колю в їхньому будинку ніби підмінили, він став поводитися дуже зразково. За місяць вони з Юлею зблизилися, він їй усі сеkрети розповідав. В них навіть спільні сеkрети з’явилися.

Він Юлі якось зізнався: -Я тебе з дядьком Ігорем найбільше у світі люблю, мені здається, що ви мої справжні батьки. Мені хотілося б жити із вами. Юлія тоді від роз чулення розnлакалася. Колю вони забрали до себе таки і полюбили як рідного. А за три роки з’ясувалося, що Юлія ваrітна. Коля мріє про братика.

КІНЕЦЬ.