Не знаю, чи всі так живуть у столиці, але невістка вирішила мене зустріти nляшкою йогурту та бананом
Мій син одружився приблизно два роки тому на подрузі з університету. Вадим дуже тішився, що переїхав до столиці, хоча й мешкати на перших порах довелося у гуртожитку. Та поживши там рік, пара почала винаймати власне житло. Незабаром вирішили узаконити стосунки. Вадим не просив нашого з батьком благословення на одруження. Але, навіть як би ми були проти, навряд чи це змінило його рішення.
Невістку я бачила всього кілька разів. Познайомилися з нею перед їх весіллям. А потім вона приїжджала з матір’ю до нас на зимові свята і з Вадимом на мій день народження. Не було в ній нічого такого, що б мене дратувало. Але якоїсь прихильності до неї я теж не відчувала.
Минулого тижня я вирішила провідати їх у столиці, подивитись як влаштувались. Поклала до торби всіляких смаколиків, домашню солонину, ковбаси, м’яса напекла. Ледь донесла ті пакунки до потягу. Усе не помістилось, то ще довелося доплатити за додатковий вантаж.
На вокзалі на мене чекав син. Він допоміг мені із сумками й ми на таксі поїхали до нього додому. Аліна в цей час була на роботі. Тільки но я переступила поріг квартири, зрозуміла, що порядком тут і не пахне. Відчинивши холодильник, це враження лише підтвердилось. Він був абсолютно порожній. Лише йогурт та фрукти виднілись на полиці. Ледь стрималась, щоб не сказати сину, що я про це все думаю. Втішала лише думка, що я таки послухала власну інтуїцію та привезла із собою людські харчі.
Коли повернулась Аліна, я вже накривала на стіл, зготувавши вечерю із продуктів, які привезла з дому. Я не стала робити їй зауважень. Чужа сім’я, чужі правила. Але невже всі так живуть у столиці, що моя невістка вирішила мене зустріти пляшкою йогурту та бананом, тим більше вони знали про мій приїзд.
Я вже повернулась додому, але неприємний осад після такої гостини у мене лишився. Невже не можна було хоч щось зготувати. Тепер зрозуміло, чому мій Вадим так схуднув.
КІНЕЦЬ.