Моя дружина Оксана має складний характер, дещо деспотичний. Дивно… раніше я не помічав, що вона була такою. До того, як ми одружилися, вона взагалі була ніжною та доброю. А тепер, через 5 років після весілля, стала злою відьмою, я б сказав!

Ми часто буваємо в селі у моїх батьків. Самі ж мешкаємо у місті. Мої мати й батько – дуже працьовиті люди. Вони тримають господарство і обробляють великий город. Мама завжди готує багато страв на стіл, коли хтось в гостях у неї, ціле літо щось закатує.

Коли ми приїжджаємо до села, батьки завантажують нам повну машину продуктів. Мама обов’язково щось наготує і все те пакує нам з собою.

Оксані декілька днів навіть готувати не доводиться після того. Вона дуже тому радіє, однак завжди знайде причину, щоб зганьбити мою маму. То пересолене, то гірке, то зіпсоване вже – все їй не подобається!

Цього разу мама знову дала декілька сумок харчів – і сало, і домашню ковбаску, і різну консервацію за новими рецептами. Вона – справжня господиня, в інтернеті вишуковує нові й сучасні закрутки. Ми ласували маминою консервацією майже тиждень. Все смачно було неймовірно! А потім вирішили спробувати останню баночку, що привезли з собою. Це був салат з баклажанів зі смаком грибів.

Насипали його у миску й сіли вечеряти. Та раптом Оксана почала верещати, як різана. Виявилося, що їй потрапила до рота мамина сива волосинка. Моя дружина почала кричати і ображати мене та моїх батьків. Оксана волала, що моя мама – неохайна та завжди брудна, у неї “чорні” нігті. Ще дружина кричала, що моя мати зовсім не дотримується правил гігієни. Вона сказала, що я – повна її копія!

Я не розумію: ну знайшла ти ту волосинку… То що треба такий галас робити? Нащо?

Оксана ж ніколи в житті не закрутки! Звісно, все ж моя мати давала!

А жінка, як і її мама, моя теща, манікюри свої бережуть, щоб нігтики ніде не обламалися. Тим часом мої батьки обробляють городину, збирають врожай, та консервують усе на зиму. Я бачив все, ще як малим був. Парко на кухні… мама закатує…по чолу збігає рясний піт. Ну могла і волосинка впасти!

А тут Оксана кричить, що всі сусіди чули! Як же соромно було! Більше не буду нічого брати з села. Нехай думає та закручує консервацію сама! Може, тоді хоч щось дійде?

КІНЕЦЬ.