У нас з Ірою щаслива сім’я. Чекаємо поповнення та разом виховуємо її сина від першого шлюбу. Хлопчика звати Юрко і значну частину часу він проводить з рідним батьком.

Моя дружина дуже хороша мама. Вона дбає про малого, купує йому лише найкраще, відвідує з ним кінотеатри, атракціони та водить на гуртки. Я її підтримую та радію, що у них такі довірливі стосунки. Він хороший хлопчина і сподіваюсь виросте гідною людиною. Ми для цього робимо усе. До того ж Іра не забороняє йому бачитись з рідним батьком, хоча вони й розлучені.

Скоро у нас народиться спільна дитина, і я тішусь, що вона так само зростатиме у любові.

Здавалося, все ідеально, але вже не вперше відбуваються дивні речі, які мене насторожують і все більше хвилюють. Якось я повернувся з роботи, а в нас вдома був колишній Ірин чоловік. Він прощався із сином, а мене ігнорував, навіть до побачення не сказав. Наступного разу історія повторилась. Цього разу він привітався, але дуже нерозбірливо, нехотя. Згодом почав засиджуватись довше і навіть коли я був удома продовжував сидіти із сином в кімнаті. Пішов тільки десь через годину.

Я почувався у власному домі сковано, мов гість. Я не міг зрозуміти чому він собі дозволяє таке нахабство. Ми ніколи не спілкувались і я не запрошував його лишатись у нас. Зазвичай, коли настає його черга бути з Юрком, то Іра завжди вдома. Він приходить, забирає його, а я навіть з кімнати не виходжу. Він неприємний тип і розлучення з Ірою в них було не просте.

Я спробував з’ясувати у дружини, чому так відбувається. Вона з розумінням поставилась до моїх почуттів, але пояснила, що не дозволяти батькові бачитись з рідним сином теж не варіант. Юрко може спілкуватись з ним коли забажає. І я не проти їхнього спілкування. Але чому ці зустрічі відбуваються на нашій території. Хай забирає сина зі школи та проводить з ним час деінде, у кіно, наприклад, чи в піцерію хай зводить.

Я не маю бажання узагалі з ним перетинатись. Іринка теж не бажає спілкування з колишнім. Щось пояснювати дев’ятирічній дитині теж не басу сенсу. До того ж ми з ним нарешті налагодили дружні стосунки.

Якщо Юрко дізнається, що я проти того, щоб його навідував татусь, може взагалі перестати зі мною спілкуватись. Не хочу, щоб він ображався та вважав мене якимось тираном.

Розумію, що ситуація сама не вирішиться і приємного мало, але що я можу вдіяти? Тим часом його візити стають все частішими. А я просто уникаю зустрічі з ним у власній оселі. Не хочу, щоб дружина зайвий раз нервувалась у її положенні.

Як правильно донести Юрковому батьку, що його візити небажані? А головне, як в цій ситуації зберегти хороші стосунки із самим Юрком та не хвилювати дружину.

КІНЕЦЬ.