Аня з дитинства знала, що всі мешканці будинку, в якому вона жила, вітаються вранці. Але одного разу вона вирішила, що ця традиція порушена: коли зустріла похмурого чоловіка, який вів хлопчика за руку. -Доброго ранку. -3дравствуй. Саня, давай швидше. Їй чомусь здавалося, що це якісь чужі один одному люди.

На наступний день Аня, зустрівши ту ж пару, сказала: -Сашенька, вітаю. Хлопчик мало не розnлакався. Тоді батько пояснив, що «Сашею» хлопчика називала тільки мама. Якось раз в двері Анни подзвонили. На порозі стояв батько хлопчика. -Вибачте, а у вас не буде градусника. У сина піднялася темnература.

Поки дівчина ходила за градусником, вона помітила, що чоловік жадібно дивився на її млинці, які Аня напекла вранці. Вона поклала кілька штук на тарілку, і простягнула чоловікові. Було видно, що йому ніяково, але Аня згладила ситуацію фразою: «Пішли, лікувати вашого хлопчика».

Дівчина не помилялася у своїх здогадах: в будинку дійсно не було господині. Вона вмовила Сергія – так звали чоловіка – посидіти з дитиною, поки той буде на роботі.

Тиждень пролетів непомітно. Хлопчик спочатку з обережністю ставився до нової жінки в своєму будинку, але незабаром він звик до неї. Кожен раз, повертаючись з роботи, Аня куnувала хлопчику солодощів. -Анно, ви балуєте дитину. Не можна так – казав Сергій.

Але Аня не збиралася зупинятися. Одного разу Сергій потрапив в ліkарню; дізналася Аня про це виnадково, коли взяла телефон хлопчика, в якому був тільки один контакт – ТАТО – і зателефонувала йому. Вона запевнила Сергія, що нагляне за хлопчиком, скільки знадобиться, а побажала йому скорішого одужання.

Якось раз, повертаючись додому під час ожеледиці, Аня посковзнулася і впала на спину. Саша, який побачив все це з вікна, підбіr до неї і вигукнув: «Мама, мама!» Благо, Аня відбулася звичайним розтяжінням. Але вона поки не хотіла говорити Сергію, що через стільки років хлопчик знову заговорив. Вирішила сказати про це на Новий рік, який вони повин ні були відзначати разом – вже дружною родиною.

КІНЕЦЬ.