15 років нашого подружнього життя пролетіли не погано, у нас підростає троє крихіток. Так сталося, що з дружиною ми на початку були друзями, адже вона зустрічалася з моїм братом, потім з другом, але у них не склалося. Мій брат сам був ініціатором розставання. А я її підтримував. Ми завжди з нею гуляли довго, спілкувалися, в загалі легко знаходили спільну мову.

Ми зіграли весілля, у нас народилась донька. Після народження доньки, я вперше побачив її переписування з іншим чоловіком. Олена переконувала мене, що для неї це дрібниці і я повірив. Та через рік схожа ситуація знову трапилась. Але цього разу я побачив її в ресторані з чоловіком. Дружина знову почала умовляти мене, що я все не вірно зрозумів, але останнього разу я на це не повівся.

За для дитяти я пробачив, але вже більше не вірив у любов. До того ж те, що сталося збило мене з пантелику. До нас часто почала заходити мій брат, міг ночувати завжди, був з нами й в будні й у вихідні, я міг лягти спати, а вони могли довго сидіти спілкувалися або піти в цілодобовий магазин.

Потім я почав звертати увагу, що у них міняються стосунки, вони стали якісь дивні, часто було, що ми знаходилися в одній компанії, а потім якось міг вийти мій брат і моя дружина. Я не хотів про це думати, але думки мене не полишали й правильно.

Якось моя дружина пішла до своїх подруг посидіти, відпочити, а через якийсь час телефонує мій племінник і питає: “Мій тато не у вас?”. І тут я розумію, і починаю його шукати по подругах, але його телефон був не у зоні досягнення. Зразу телефоную дружині, але у неї теж телефон вимкнений.

Протягом кількох годин вона відповідає, але там була така мертва тиша, на запитання: “Ти де?” почув тільки: “З подругами”. Я сказав, щоб дала телефон комусь із них, щоб я переконався, що вона не бреше, але вона відповіла, що не буде так ганьбитися.

Прийшла у дім і без пояснень пішла спати. Я взяв її мобільний і побачив, що вони з моїм братом часто розмовляли. Коли я її прямо запитав, що у неї з моїм братом, вона сказала, щоб я не говорив дурниць. І я вирішив поїхати з дітьми до батьків.

Там пробув сім днів, вона двічі приїжджала та даремно, вона не могла мене переконати й заспокоїти. Потім я все ж повернувся, але стосунки й думки були уже не ті.

З братом доводиться бачитися, якось у батьків я почав у нього випитувати навіщо він так часто дзвонив моїй дружині в той момент зайшла моя дружина і почала заступатися за нього: “Знову ти повертаєшся до цієї теми”.

Тобто, вони вважають це нормально, їм просто, а я зі своїми думками, мовляв, спробуй доведи, нічого не сталося. Як мені таке забути, пройшов рік, а я крім зневаги нічого не відчуваю. Як мати вона нормальна, працює, але я хочу піти від неї, тому що я постійно думаю про це. Як виявилося, брат мені заздрить, бо у грошовому плані ми значно вище за нього.

Як мені бути? Сам ніби й кохаю її ще, сім’я, діти, але з’їдаю себе зсередини. Чи можливо таке забути? І чи вистачить на це життя?

КІНЕЦЬ.