Ще до того, як вийти заміж, я обожнювала психологію і завжди вивчала сімейні відносини між чоловіком і жінкою. У психології говориться, що жінка завжди повинна здаватися слабкою перед своїм чоловіком, щоб чоловік відчував себе важливим в сім’ї і головним. У мене тата не було. Мама для мене була і мамою, і татом.

Я бачила, як моя мама робить і жіночу роботу, і чоловічу. Коли я підросла, почала робити якісь чоловічі справи по дому, щоб мама сильно не обтяжувала себе. Ну, звичайно, це вплинуло на те, щоб я стала сильною жінкою, і здаватися слабкою для мене вже було складно.

Але коли я вийшла заміж, вирішила, що буду робити так, як кажуть психологи. На жаль, чоловік мені попався не такий вже справжній чоловік, про якого я мріяла, і як було написано в книгах. Так як він по дому нічого робити не вмів. Але я все ж намагалася робити так, як вирішила, і постійно щось просила у нього.

Але він навіть толком банку відкрити не міг. Я стояла і ледве стримувалася, щоб не відштовхнути його і відкрити самій. Одного разу він з роботи прийшов раніше і побачив, як я і банку відкриваю, і як меблі пересуваю.

Після цього він вже мені не вірив, про що б я не просила його. Він побачив, що я з усім справляюся чудово, і розслабився остаточно. Тепер я виконую і жіночу роботу, і чоловічу. Щоб здаватися слабкою, потрібно бути дійсно слабкою, а прикидатися слабкою сильній жінці дуже важко.

Даремно я довірилася цим книгам з психології, адже, люди різні і до кожного потрібен індивідуальний підхід. Мені потрібен якийсь інший підхід, щоб мій чоловік хоч якось почав допомагати мені.