Закохався син в дівчину з шикарною косою. Привів її в будинок, сказав, що одружиться з нею. Ми з чоловіком дівчину прийняли з розпростертими обіймами. Я була рада, що син вибрав не міську дівчину, а з села. Лідочка вміла робити по дому все. Готувала чудово, а вдома завжди було прибрано.

Вона розповідала про своє дитинство, як їй доводилося складно поєднувати навчання і справи по дому. Мати Лідочки раптово поме рла, тому дівчині доводилося допомагати батькові у всьому, навіть з худобою. Коли Олексій і Ліда одружилися, то я запропонувала чоловікові переїхати на дачу, а молодятам залишити нашу квартиру, тобто подарувати їм її на весілля. Я дивилася на юну пару, яка продовжує навчання в університеті, і думала, що так виглядає щастя.

Олексій з Ліди порошинки здував, міг ночами на шабашках працювати, щоб нову сукню дружині купити. Я часто їздила до них, щоб привезти овочів з грядки. Розумію ж, що студентам на стипендію не прожити. Але ось одного разу я почула розмову, яка мені не сподобалася. Як завжди, привезла діткам огірки, картоплю, буряк і моркву.

На кухні розкладала, як раптом Ліда сказала Олексію: — Може вистачить вже цей бр уд привозити сюди? Скажи їй, щоб більше не тягалася у нас. У нас же супермаркет під боком, ми все можемо купити за копійки. — У тебе є rроші, щоб купити? — відповів їй Олексій спокійно. Ліда замовкла, а ось я обра зилася. Все саджу для них, на електричці привожу, а вони невдячні мені.

Образу я ковтнула, але більше до них не приїжджала. Зате часто навідуватися до нас на дачу став Олексій. — Не любить вона мене. Приходить вночі пізно, каже, що з подругами готувалася до іспитів. Іноді приходить напідпитку, а я мовчу, нічого не кажу. Вчора витратила всі заощадження на нові туфлі, так я навіть косо на неї не подивився, а вона все холоне і холоне до мене, – сkаржився син. Через місяць вона виrнала його з квартири.

Олексій прийшов з Університету, а речі на сходовій клітці. Вони розлу чилися, а квартиру суд поділив навпіл. Синові кажу, що він ще знайде собі гідну дівчину, а сама вночі nлачу в подушку від обра зи. Не можу зрозуміти, як можна було так з нами вчинити.

КІНЕЦЬ.