Ольга звикла, що Сергій все й завжди вирішує самостійно. У ухваленні важливих рішень він практично ніколи не радився із дружиною.

Згодом ставив перед фактом – як задумав, так і зробив.

А Ользі не залишалося нічого іншого, як прийняти все як є.

У перші роки заміжжя їй навіть імпонувала така поведінка чоловіка. Не треба ні в що вникати, просто жити за чоловіком, як за міцною стіною. Він чоловік, хай і думає.

А її діло – завжди свіжий гарячий обід, чи вечеря, випрана та випрасувана білизна, чиста квартира.

Дочка Ганнуся теж на мамі. З нею вони і поговорять до душі, і сукню на випускний разом куплять.

Таку, яку Ганнусі захочеться. Дякувати Богу, батько добре заробляє. Балує своїх дівчаток, Ольгу та Ганну.

Все змінилося, коли в Ганни з’явився хлопець. Дівчина тільки вступила в інститут, ще й року не провчилася, як зустріла Вадима.

Перше кохання – сильне почуття. До Вадима вона такого не відчувала. Ну і що, що хлопець із бідної родини і його виростила одна мати? І вищу освіту собі дозволити не може. Крім нього, у мами ще є син, на два роки молодший за самого Вадима. Тут не до інституту. Доводиться матері допомагати. Вдень на автомеханіка вчиться, вечорами у гаражі в дядька працює, машини лагодити допомагає.

Часу вільного мало. Але його він витрачає на Ганну. Відкладає із заробленої частини, щоб свою дівчину зводити в кіно, чи кафе. Купити їй квіти і милі дрібнички.

Сергій не одразу помітив, що дочка закохалася і почала з кимось зустрічатися.

Якось вона, ще за дитячою звичкою, вибігла зустріти його в коридор.

-Тато прийшов! – обняла вона батька.

Увечері Вадим запросив її поїхати на дачу до своїх знайомих. З ранку у Ганни був чудовий настрій від передчуття провести з коханим кілька годин.

-А що це в тебе? – Сергій торкнувся простого срібного ланцюжка з підвіскою у вигляді конюшини, яку подарував їй Вадим «на удачу».

-Подобається? – посміхнулася Ганнуся.

-Дешеве якесь, – буркнув батько. – Чому не носиш золоту, що я тобі подарував на вісімнадцятиріччя? Раніше ти її не знімала.

-Просто срібло із золотом не поєднується. Твій подарунок я іноді одягаю, а поки що хочу з цим ланцюжком походити. І зовсім не дешевий він, – образилася Ганнуся. – Срібло зараз у моді. І підвіску я таку давно шукала.

Настрій трохи зіпсувався. А коли за нею зайшов Вадим, від нього не лишилося й сліду.

До цього Сергій і молодик не були знайомі. Батько взагалі не знав, що в Ганни хтось з’явився.

Дівчина вирішила скористатися нагодою та познайомити їх.

Батько уважно розглядав гостя, не поспішаючи тиснути у відповідь простягнуту йому руку.

Хлопець збентежився, ховаючи за спину мозолисту долоню зі слідами мазуту, що погано відмився на ній.

-Ну ми пішли, – Ганнусі стало ніяково за нетактовність батька, вона потягла Вадима до вхідних дверей.

-Нікуди не підеш, – раптом сказав Сергій. – І щоб я оцього тут більше не бачив!

-Як ти можеш?! – розізлилась Ганна.

Вона не вірила своїм вухам.

-Вадим – мій хлопець, і я з ним йду!

На шум вискочила з кухні Ольга.

-Що відбувається? – розгублено спитала вона чоловіка.

-Чому я дізнаюся останнім, що моя дочка зустрічається з якимсь пройдисвітом? Ні, ти тільки глянь на нього! – звернувся він до Ольги. – Покликав мою дочку на побачення, а сам навіть руки не спромігся як слід помити!

-Це мазут, він погано змивається, – спробував виправдатись Вадим.

Але Сергій уже завівся.

-А ти що за матір, що не можеш за єдиною дитиною приглянути! – сказав він до Ольги.

-Я вже не дитина! – сказала Ганна.

-Ану бігом у свою кімнату! З тобою окрема розмова буде, – зупинив її батько.

-Я піду з Вадимом, подобається тобі це, чи ні, – Ганна вискочила з помешкання.

-До побачення, – сказав Вадим батькам і побіг наздоганяти її.

А Ольга так і застигла в коридор. Як же ж так вийшло, що її чоловік непомітно став отаким? Як вона йому дозволила? Де зробила помилку?

І головне – як тепер все це виправити?

…Пройшло два роки. Ганна з Вадимом таки одружилися. Але, як не дивно, Сергій, все таки, змирився з цим. Так спочатку він невдоволено бурчав, але зараз нічого – з зятем навіть на риболовлю ходив…

КІНЕЦЬ.