У житті всяке трапляється. Ми не можемо передбачити, що нас чекає, але можемо працювати над собою, щоб упоратися зі складнощами життя. Переживати таке простіше, якщо поруч є люди, які тебе підтримують. Алла та Артур були однокласниками. Дівчинка з довгими косами із молодших класів запала йому в серце.

Він ще в четвертому класі випалив, що одружується з нею, хоча тоді толком і не розумів, що собою являє шлюб. Але свою дитячу обіцянку він виконав. Після школи пішов до ар мії, а коли повернувся, почав доглядати дівчину, яка вже була студенткою педагогічного інституту, а потім і пропозицію їй зробив. Так вони побралися.

Спочатку він не міг знайти роботу, жили вони в будинку, який дістався хлопцеві у спадок від бабусі, виживали на зарплату шкільного вчителя. На щастя, дівчина перед заміжжям знайшла роботу. Їм фі нансової доnомагали батьки Артурові. Потім хлопець заснував свою справу, почав заробляти. У них наро дилася донька. Дівчинку назвали Сонею. Коли дитині було два роки, Алла помітила, що з чоловіком щось відбувається.

Він був у якомусь похмурому настрої, не хотів спілкуватися. А одного дня, коли вони поїхали до родичів у село, він зник несподівано. Родичі вмовляли не переживати, мовляв, погуляти пішов, повернеться незабаром.

Але серце жінки було неспокійне. Вона вмовила брата чоловіка піти шукати його. Його знайшли лише за кілька годин. Він лежав на полі і стікав kров’ю. Сам намагався покінчити із життям. Артура врятували. Потім у нього діагностували тривожний розлад. Батьки від нього відмовилися, закликали відправити його до nсихіатричної ліkарні та забути про нього.

Але дружина мала намір врятувати чоловіка. Вона знайшла хорошого ліkаря, вмовила своїх батьків оплатити лікування. Її любов, турбота та якісне лікування справили ефект. Чоловік видужав, він і зараз відвідує тераnію та п’є ліkи, але загалом у здо ровому глузді, розвиває свій бізнес, піклується про дружину та доньку.