Я працювала в крутій фірмі, коли моя подруга сиділа вдома і виховувала дочку. Я одного разу вирішила її відвідати та подивитися, як вона живе. Ця зустріч змінила моє життя. У мене з’явилася дочка… Справа в тому, що коли ми пили чай, подруга скаржилася, мовляв, батько дитини її покинув, і ця дівчинка їй псує життя.

Вона потім попросила посидіти з дівчинкою, бо їй треба було вийти. Я, звичайно, погодилася, і подруга пішла, лишивши дівчинку на моїх руkах.

Ви не можете собі уявити, але вона так і не повернулася. Дівчинка залишилася зі мною – і так я стала мамою. Батькові я теж не могла віддати дитину. У того вже почалося нове – особисте життя. Ми стали жити з моєю дівчинкою. Я й не хотіла її нікому віддавати.

Подруга, згодом, з’явилася і сказала, що готова підписати всі папери і остаточно віддати мені дівчинку. Я була рада. І вже дівчинці 4. Вона ходить у дитячий садок і мене дуже любить. А я її обожнюю. Вона стала сенсом мого життя. Я хвилююсь за неї.

Щоразу, коли вона хворіє, мені стає дуже погано. Вона навіть зовнішнє стала схожа на мене. Раніше я була молодою і абсолютно вільною дівчиною, яка подає надії, перспективною співробітницею в солідній фірмі, і мені й на думку не спадали думки про заміжжя та дітей. Але тепер я щаслива, що маю дочку.

Це просто диво. Я дуже рада, що вчасно з’явилася у її житті. Я не знаю, що зробила б з нею її біологічна мати. Вона хотіла віддати її до дитячого будинку. Я не можу уявити, що могло б там з нею відбуватися…

Джерело