Моя донька Оксана любила лише раз у житті. У неї був роман із сусідською хлопчиною, поки обидва навчалися в університеті. Вся справа йшла до весілля, Оксана вже готувалася, уявляла себе у ролі нареченої. Тільки от не сталося. Хлопець після університету зібрав свої речі і поїхав кудись подалі, він був не готовий до сімейного життя.

Такої підстави Оксана не чекала, вона довго переживала зраду. Після цього випадку вона більше не могла довіряти хлопцям. Адже з’являлися такі, які могли зробити її щасливою. Але моя донька нікому не дала шансу.

Оксана повністю поринула у кар’єру. У свої 30 років вона була успішним керівником компанії. Встигла купити собі квартиру, машину, мешкала на широку ногу. Гроші у доньки були, тільки ні на кого витрачати. А час іде, сім’ю доньці так і не вдалося створити.

Тоді вона мені заявила, що хоче нapօдити дитину просто для себе, поки що не пізно. Хто став батьком мого онука-невідомо, Оксана нікому не каже. Взяла по батькові мого батька, свого діда. Тільки коли дочка нapօдила, я весь час проводила зі своєю хвօрօю мамою. Оксана ж не могла довго залишатися в декреті, треба було повертатися до роботи. Вона найняла няню і після року вийшла знову працювати.

Коли ситуація стала стабільною, я почала частіше приходити в гості до онука. Тільки те, як Оксана його виховує мені зовсім не подобається. Щоб щось зробити вдома або допомогти Оксані, онук спочатку потребує грошей. І Оксана їх дає. За гроші він забирає свої іграшки в шафу, за гроші чистить зуби або заправляє ліжко.

Навіть кашу за гроші їсть. Я сказала доньці, що це зовсім неправильно. Вона поводиться з дитиною, як зі своїм колегою по роботі. Але у них мають бути сімейні стосунки, а не ділові. Він у майбутньому без грошей ніколи нікому не допоможе. Але донька мене і слухати не збирається, вона вважає, що найкраще знає, як виховувати дитину.

Джерело