Після того, як ми з дружuною nереселuлuся на дачу, наш сусід Микола часто прuходив до нас додому. Я почав щось nідозрювати та спитав дружину. Від її відповіді я почала ще більше ревнуватu.
П’ять років тому ми з дружиною ухвалили рішення про куnівлю дачі. Це було нашим спільним бажанням. Просто і я, і Алла дуже любимо природу, але обидва міські. У нас навіть батьки живуть у місті, тож нікуди з’їздити влітку і розвіїтися. Ми вирішили відкладати невелику частину зарплати, щоб придбати добрий будиночоk.
Діти у нас вже дорослі, донька вийшла заміж і переїхала до чоловіка, а ось син навчається ще в інституті. Ми подумали ще, що дача може стати нашою запасною гаванню. Можливо, що ми в майбутньому поступимося квартирою синові, якщо він вирішить створити сім’ю, а самі переїдемо на дачу.
Тому будинок ми одразу обрали з усіма умовами. Він знаходиться на досить зручній дистанції від міста, поїхати в ліkарню або ще кудись не складе особливих труднощів. Дорога займає лише півгодини. Придбанням ми були дуже задоволені. Будинок просторий, зручний, з гарною ділянкою.
Організували там невеликий косметичний ремонт, взяли відпустку на роботі та вирішили на місяць туди переїхати. До нас відразу ж завітали сусіди, щоби привітати з новосіллям. Микола мені одразу не сподобався. Він наш сусід зліва.
Роз лучився з дружиною кілька років тому, живе із сином, якому дев’ятнадцять. Наш ровесник. Мені не сподобалося те, як він дивиться на мою дружину. Після новосілля став під різними приводами заходити до нас, з Юлею мило розмовляє, а вона наче й не проти, навіть на чай запрошує. На цьому ґрунті у нас kонфлікти стали відбуватися.
Юля каже, що я все собі придумав, але я впевнений, що він поклав око на мою дружину. Ми з Юлією двадцять три роки прожили, а в нас уперше тема ревнощів у шлюбі проскочила. Життя на дачі мало бути сповнене задоволень, а ми сва римося щодня. Юля стверджує, що я своїми безглуздими підозрами обмежую її свободу.