Витоки нашої сім’ї – у службовому романі. Були колегами, покохали одне одного, одружилися. Потім я завariтніла, і в належний термін пішла в декрет. У цей період свого життя я усвідомила, що моє місце у зовсім іншій галузі трудової діяльності. Спочатку пройшла навчання на безкоштовних курсах.

І моя свекруха, і моя мама із задоволенням займалися малюком, так що часу на самоосвіту у мене було більш ніж достатньо. Але безкоштовні курси дають дуже мало знань. Вступила та пройшла навчання на платних курсах. До кінця декретної відпустки вже працювала віддалено, причому заробіток на новому місці нічим не поступався зарплаті на колишньому місці роботи.

Після закінчення декрету на роботу до колишньої організації я вже не вийшла. Звільнилася. Я змінила кілька місць роботи. Просто коли розуміла, що мій професійний і кар’єрний прогрес на старому місці вже не просунеться, знаходила нову роботу. Таким чином, я прийшла на свою останню роботу.

Тут мені дали завдання закінчити проект, який не довершив колишній, звільнений працівник. Три місяці каторжних робіт – і ось проект зданий. А мене підвищили до начальника відділу. Мій чоловік радів моїм успіхам нарівні зі мною. А новина про те, що моя зарплата у кілька разів перевищує його заробіток, його взагалі надихнула.

— Я тепер можу і не працювати, — пожартував він. Але, як згодом з’ясувалося, «у кожному жарті є частка жарту». Ми прийшли до того, що всі витрати на будинок та сім’ю лягли на мій гаманець. — А ти? – питала я чоловіка. — Тобі так потрібні мої гроші? — жартував він. Я пробувала його підбадьорити, настроїти на те, щоб він шукав роботу з вищою зарплатою.

Але він казав, що йому й так добре. Зате мені ոօгано. Не хочу брати всі фінансові турботи сім’ї на свої плечі. Проте сім’ю рушити також не хочу. Як наставити чоловіка на істинний шлях — не знаю. Ми не чуємо один одного.

Джерело