Так склалося в моєму житті, то напевно вже покликання моє таке, що я працюю вчителькою математики вже майже 20 років.

Я була заміжня трохи більше двадцяти років.

У нашому шлюбі на світ з’явилися двоє чудових діток.

Спочатку я народила любу донечку, а через шість років і маленького довгоочікуваного сина. І все у нас в сім’ї було добре. Але в минулому році мій чоловік пішов до молодої колеги, на мій великий жаль.

Коли чоловік пішов, то обіцяв допомагати мені і нашим дітям усім чим може, тому на аліменти я подавати не стала.

І він таки, як не дивно, допомагав, поки не одружився, і молода дружина мого колишнього чоловіка не налаштовала його проти нас з нашими дітьми.

У підсумку всього гроші дітям він перестав давати. Я не стану писати, які зараз зарплати в школі. Скажу тільки, що нам її не вистачало. Діти росли і їхні потреби також.

Якось я сама пішла до директора школи з проханням дати мені додаткові години, щоб я могла заробити ще якусь додаткову копійку для своїх діток, бо на життя нам ледь вистачало.

Він чудово знав, що я залишилася одна з двома дітьми, і сама заробляю нам на життя, ми живемо лише на мою зарплату.

Але допомогти мені він нічим не хотів. Тоді я намагалася знайти хоч якийсь підробіток у вигляді репетиторства.

Але бажаючих було дуже мало, один-два учні раз в тиждень. Одним словом це не допомогло нам зовсім ніяк.

Одного разу, проходячи повз перукарні, я побачила оголошення, що потрібна там прибиральниця у вечірні години, щоб прибирати салон та кімнату для відпочинку персоналу.

Звісно, що корона з мене не спаде, звичайно, адже на думці були лише діти і їх благополуччя, які надіялися лише на мене, адже більше немає на кого – подумала я і рішуче тоді увійшла всередину.

Я. щиро кажучи, дуже раділа, адже мене відразу взяли на роботу, зрозуміли, що я серйозна і відповідальна людина.

Пів дня я викладала в школі, а ввечері прибирала салон краси. Тоді я зрозуміла, що можу взяти ще парочку об’єктів.

Так я влаштувалася в дитячий магазин іграшок та взуттєвої салон. Я встигала помити підлогу в усіх трьох невеличких закладах.

Трохи втомлювалася, звичайно, проте істотна надбавка до сімейного бюджету у нам тепер була. Ці гроші нам дуже допомагали, я перестала економити на собі, купила собі трішки нових речей, купувала все необхідне діткам, жити та харчуватися ми стали набагато краще.

Тривав такий мій підробіток два місяці. А сьогодні мене, несподівано, викликав директор і сказав, що я ганьблю звання вчителя і їх школу, адже він не вважає, що це дуже добре для моєї професії і це не дуже хороший приклад дітям.

Так він переконував мене в тому, що вчительці не личить мити підлогу десь по дрібних магазинчиках, щоб мене там люди впізнавали.

Я не зовсім розуміла, що такого в цьому поганого?

Я спробувала пояснити, що мені потрібні гроші. Що я ж просила його дати мені додаткові години, щоб я і мої діти мали хоч трохи гідне життя.

Але все було безрезультатно, здавалося, що він зовсім не чує мене.

А в кінці нашої розмови, директор сказав, що мені доведеться вибрати або бути вчителькою і вчити дітей або мити підлогу в інших місцях.

І ось я тепер на повному роздоріжжі.

Я не знаю що мені робити. Колишній чоловік навіть телефон не хоче брати тепер, коли я частенько дзвоню йому, а сам жодного разу не передзвонив. Гаразд, він так легко забув про мене, але діти його у чому винні?

Я просто боюся, що звільнившись з підробітку, не зможу утримувати себе і дітей на одну заробітну плату вчительки математики. Та й кажуть, що нам зараз зарплату будуть затримувати, адже фінансування в немає.

Але директор ясно дав мені зрозуміти, що для нього це неприйнятно, адже я показую поганий приклад для дітей.

Можливо, мені краще пошукати іншу роботу? В іншій школі? Але яка ймовірність, що там теж вважатимуть підробіток прибиральниці для вчительки ганьбою. І взагалі, чи дозволено вчительці підробляти прибиральницею?

Зараз такі важкі в державі Хіба від того, що я мою підлоги у свій вільний від роботи час, то я стану гірше вчити дітей у школі?

Я просто не знаю, як бути. Поки придумала тільки варіант зателефонувати і сказати, що я недобре себе почуваю і поки побуду вдома.

А за час лікарняного буду вирішувати, яке правильне рішення мені прийняти. У мене зараз один смуток на душі, адже зарплати вчителя на життя нам з дітьми не вистачить, я це добре знаю.

Чи дійсно погано я роблю? Можливо, краще за кордон все ж поїхати?