Мені вже 61 рік. Сестра на чотири роки старша. 20 років тому, коли постало питання про успадкування житла, ми домовилися, що трикімнатна квартира наших батьків (центр міста, багатоповерхівка з ліфтом) дістанеться їй. У неї донька на виданні та чоловікові до роботи близько. Я ж додивлюся нашу бабусю і успадкую її двокімнатну квартиру в будинку повоєнної споруди.

Так і вийшло. Сестра видала заміж доньку і няньчила онука. Я доглянув бабусю поки її не стало і потихеньку довів її квартиру до пуття. Фактично зробив капітальний ремонт із заміною комунікацій у всьому стояку. Опалення автономне автоматичне, водопідігрів теж, стабілізована напруга, побутова техніка якщо не преміум-класу, то просто хороша. Живи та радій.

Років сім тому познайомився я з жінкою з райцентру, та й переїхав до неї. За кілька місяців приїхали до нас у гості моя сестра з чоловіком. Попросилися пожити у моїй квартирі. Донька, мовляв, знову чекає дитину. Нехай вони вчотирьох живуть у трикімнатній, а вони поживуть поки що в мене. А там дачу продадуть, гараж, одну з машин та куплять собі квартиру.

Я погодився, вони переїхали. Я ж прожив у своєї жінки скільки зміг, і ось півтора року тому ми розлучилися. Повернувся до себе. Сестра з чоловіком у мене обжилися і з’їжджати не хочуть. Та й не можуть.

Чоловікові її вже під 70 років, хворіє. До того ж у доньки і без них тіснота. Дачу з машиною та гараж так ніхто і не купив, та й ціни нині такі, що на квартиру не вистачить. Сестра спитала, чи не погоджуся я пожити на дачі? Будиночок невеликий, зате кам’яний, машину мені дадуть, щоби їздив. Гараж теж у моєму розпорядженні.

Що на це відповісти? На самоті мені не звикати, з машинами дружу, родичів ціную. Став жити на дачі. Тільки це не життя, а боротьба за існування. Будиночок — бетонна будка 12 квадратних метрів із піччю-буржуйкою та водою з колодязя. Туалет на вулиці. Митися їжджу до себе (або вже до сестри) на квартиру, якщо старовинні “Жигулі” заведуться.

До магазину ходжу через усе селище, та й що це за магазин? Крамниця для місцевих пияк. Як бути далі, незрозуміло. Виставити сестру не можу, це недобре. Та й куди? Дочка її вже з іншим чоловіком живе, і тепер вони подумують завести ще одну дитину, вже третю.

Жити на цій дачі, латати стару машину сил уже немає. Так усе набридло. Зняти б собі пристойне житло, так нема на що. Що робити не знаю.

КІНЕЦЬ.