Хочеться не те щоб поради попросити, а просто поділитися своїм болем. Я 16 років відпрацювала на хлібокомбінаті. Багато пережила всього, часто змінювалося керівництво, змінювався колектив. Загалом, я серед операторів найстаріша, всі інші прийшли набагато пізніше за мене.

Скільки довелося загалом винести за час роботи: поломки, аварії, догляд співробітників, роботу без вихідних, зіпсовані відпустки і майже всі вони або восени, або взимку. За всі ці роки я тільки 4 рази була на морі і двічі я просто мінялася змінами.

Мені, з двома маленькими дітками, не належала відпустка влітку. Могли під час відпустки викликати двічі. Я від нічних змін стала схожа на зомбі — чорні мішки під очима! І з’явилася в нас у всіх алергія на все! І ось змінилося вкотре керівництво.

Як з’ясували, викупив завод наш міський голова й розпочалися масові скорочення. З 9 операторів залишили тільки 5. Причому директор зі списку викреслив чотирьох людей навмання. І в цій четвірці опинилася я.

Плачу більше від образи. Просто я ще молода, мені тільки 42 роки, стажу більше ніж у інших. Але на це ніхто не зважає, просто рулетка якась. Натомість пенсіонерку залишили. Круто! Відпрацьовую останні дві зміни та й усе. Ось сьогодні моя нічна зміна.

Начебто все, як було, та ж робота, те саме обладнання і все добре і на хвилину навіть забуваю про скорочення. Але ні, реальність сувора. А в мене ще син навчається.

Як бути? Як пережити цей стрес?

КІНЕЦЬ.