Я у шлюбі зі своєю дружиною живу вже чимало років.

Перші роки ми взагалі жили досить таки добре, я був щасливим у нашому шлюбі. Але згодом наше сімейне життя стало не таким вже й добрим, як було спочатку, на жаль.

З появою наших дітей в нашій сім’ї все кардинально змінилося. Дружина моя повністю присвятила себе нашим дітям. Я в усьому допомагав їй, намагався підтримати її і в побуті і в житті.

Та Тетяна була постійно незадоволеною: вона постійно дорікала мені, що я мало заробляю грошей, а вона не може найняти для дітей няню, щоб жити легше та мати менше турбот.

Я, звісно, розумію, що я заробляю не дуже великі гроші для нашої сім’ї, але я повністю забезпечую нашу сім’ю, ми ні в чому не маємо потреби, живемо не гірше за інших людей: діти їдять якісні продукти, Тетяна одягається добре, загалом ми живемо не гірше, ніж багато наших друзів. Але дружина моя постійно не задоволена мною, як би я не старався.

Через це ми постійно сперечалися з нею. Ми просто перестали розуміти одне одного з нею.

Я знаю, що багато пар проходять через таке та це цілком природно в багатьох сім’ях. Ось тільки наш випадок був особливим, про що я дізнався згодом лише.

Згодом Тетяна також вийшла на роботу, вона говорила, що їй так легше поміж людей, ніж вдома сидіти.

Я рано відводив дітей в садочок та відразу, після того, спішив на роботу. Ввечері їх забирав теж я. Тетяна поверталася додому дуже пізно, говорила, що на роботі купа справ, а оскільки вона хоче гарного кар’єрного росту та отримувати хорошу зарплату, має себе гарно зарекомендувати на роботі.

Мені простіше було погодитися з дружиною, ніж знову сперечатися, та й нічого вже настільки поганого в тому не вбачав, навпаки вважав за краще, якщо дружина гарно прилаштується і згодом зароблятиме більше.

А потім, коли з дітьми сиділа мама Тетяни, я вирішив зустріти свою дружину з роботи, оскільки було дуже пізно, а на вулиці падав дощ і було холодно.

Без попередження я поїхав на роботу дружини та побачив те, чого бачити не повинен був.

Моя дружина, дуже мило посміхаючись, йшла за руку з гарно одягненим чоловіком, вони попрямували у величезний шикарний чорний джип та поїхали, але не в сторону нашого дому чомусь. Я не став прямувати за ними, це було великою несподіванкою і розчаруванням для мене.

Тетяна повернулася додому через дві години, сказала, що здавала звіт. Тоді я вперше дізнався про зраду.

Моя дружина дуже довго виправдовувалася, сказала, що це все через кризу, вона втомилася в шлюбі, але такого більше не повториться, бо дуже любить мене та дітей.

Я не міг пробачити такого, та мене стала вмовляти навіть моя теща, вона щиро говорила зі мною, сказала, що не виправдовує свою доньку, вона недобре вчинила, але я маю бути мудріший і зберегти наш шлюб, зберегти сім’ю.

Теща говорила, що я маю бути мудрішим та зберегти сім’ю, адже діти мають жити з рідним татом та мамою, а донька просто один раз оступилася, таке буває в кожній сім’ї.

Я таки пробачив Тетяну. Сім’ю свою я свою зберіг, але довіру до дружини втратив назавжди.

Щодня, коли Тетяна поверталася додому, у мене в голові роїлися неприємні думки. Хоча вона завжди приходила вчасно, а всі вихідні та свята проводила з нами вдома.

Відтоді минуло 10 років і я знову дізнався про походеньки Тетяни. Навіть не знаю кому і що говорити тепер, адже я вже не хочу жити з цією жінкою під одним дахом. Дуже люблю дітей, хочу щодня бути поряд з ними. Як мені бути в цій ситуації, що склалася в моїй сім’ї, бо дивитися в очі Тетяні я вже не можу?

Джерело