Зарnлати мого чоловіка нам вистачає тільки на їжу та на комунальні nослуги, а додаткові витрати ми не можемо собі дозволити. А я так хочу нову сукню і сумочку! Мені колись потрібно було слухати свою бабусю, яка казала, що потрібно шукати забезnеченоrо чоловіка, бо кохання швидко пройде, а їсти і rарно одяrнутись я завжди буду хотіти.

 

Коли я виходила за Миколу заміж я знала, що він з бідної сім’ї. Я думала, що коли ми одружимось, то усе зміниться і він буде старатись заробляти більше. Але я помилялась і його зарплати нам вистачає тільки на їжу та на комунальні послуги, а додаткові витрати ми не можемо собі дозволити. А я так хочу нову сукню і сумочку!

Я колись працювала на хорошій роботі і мені допомагали батьки. Я тоді могла собі дозволити купувати дорогі речі і ходити час від часу у ресторан.

Після весілля я переїхала жити до чоловіка і вийшло так, що фірма на яку я працювала збанкрутувала, тому я залишилась без роботи. А потім я завагітніла і народила сина.

Чоловік завжди говорив, щоб я економила і не купувала зайвого. Він постійно казав мені, щоб я купувала здебільшого акційні товари. Одяг я мала купувати тільки на розпродажах або у секонд-хенді. Але для мене така економія була незвичною. Мої батьки добре заробляють і вони ніколи не економили. У дитинстві я мала все, що захочу. Я завжди гарно одягалась, купувала якісні харчові продукти і ні в чому собі не відмовляла.

Я неодноразово говорила чоловікові, що не можу так жити і йому потрібно знайти більш оплачувану роботу, але він мене не слухав.

Коли після народження сина я почала отримувати дитячі гроші, то дуже зраділа. Тепер я змогла купувати собі і дитині хороші речі, не тільки одяг з розпродажу, як колись. Мій чоловік тільки кривився коли бачив, що я знову щось купила. Але на жаль дитячих грошей не вистачало нам з дитиною на всі речі, які нам були потрібні, тому мені доводилось просити у чоловіка, а він постійно мені відмовляв.

А одного разу вийшло так, що на день народження мене запросила моя подруга і я сказала чоловіку, що хочу купити гарну сукню. Але він відповів, що він зараз немає грошей.

– Я хочу купити нову сукню. Усі мої подруги на святкуванні будуть одягнуті у нові сукні, а я буду у старому лахмітті. Мені буде соромно. – казала я Миколі.

– Я вважаю нерозумно витрачати гроші на сукню, щоб одягнути її на один день. Ти ж не знаєш чи цього року ще кудись у ній підеш окрім дня народження Світлани. – відповів  він.

– Я не маю у що одягнутись.

– У тебе багато одягу в шафі, підбери, щось собі!

– Якщо нас запросять ще на одне святкування тоді купимо сукню. А зараз мусиш потерпіти.

– Мої подруги купують нові сукні кожного разу, як йдуть на святкування і не одягають одне й теж саме. Тим паче, що речі дуже швидко виходять з моди. А мені хочеться бути модно одягнутою.

Головне бути одягнутою у чисті і попрасовані речі. Зараз ми маємо думати про те, щоб мати гроші на їжу, а не про моду.

Мені було дуже образливо, я знала, що чоловік має у схованці гроші на чорний день. Він міг би частину з них віддати мені на сукню, але він дуже жадібна людина. Мені колись потрібно було слухати свою бабусю, яка казала, що потрібно шукати забезпеченого чоловіка, бо кохання швидко пройде, а їсти і гарно одягнутись я завжди буду хотіти.

КІНЕЦЬ.