Вирішили із сестрою nомінятися дітьми у nолоrовому будuнку. Але через час жuття нас rірко nровчuло за nомuлкu минулоrо

 

Вирішили із сестрою помінятися дітьми у пологовому будинку. Але через час життя нас гірко провчило за помилки минулого

Ми з моєю сестрою з дитинства як не розлий вода. Усе завжди робили разом, навіть вона на рік пішла пізніше до школи, щоб ми до одного й того ж класу надійшли. Ходили разом на малювання, гімнастику. Нас називали близнюками, хоча між нами рік різниці.

Коли ми подорослішали, то й на побачення ходили разом. А потім познайомилися із прекрасними хлопцями. Вони були друзями дитинства, і ми почали зустрічатися. Незабаром вийшли заміж, і навіть разом дізналися про майбутнє народження дітей.

Ми були на сьомому небі від щастя і наші радощі теж поділяли один одного. Мій чоловік мріяв про дівчинку, а чоловік сестри постійно повторював, мовляв, я не знаю, що зі мною буде, якщо моя кохана не народить мені сина. Але стать дітей ми вирішили заздалегідь не впізнавати, щоб дізналися в день пологів.

І ось наші чоловіки вирушили у чергове плавання на півроку. Повинні повернутися, коли нашим діткам буде по 2 місяці. Ну, що тут вдієш, робота у них така. Ми з сестрою народили дітей із різницею у 2 дні.

Були разом у пологовому будинку в одній палаті. У мене народився син, а в неї — дочка. Вона всю ніч плакала і не знала, як відреагує її чоловік на народження дівчинки. Думала, що він її покине – і запропонувала мені обміняти дітей. Я не хотіла, але вона змусила мене.

Я щодня не могла пробачити собі, але щастя сестри мені дорого обійшлося. Через 4 роки сестра померла, чоловік її спився і став піднімати руку на дитину. Я не витримала та розповіла всім правду. Місяць мені знадобилося на підтвердження материнства, але я повернула сина.

КІНЕЦЬ.