Якось Валя сиділа з подругою за чашкою кави і обговорювала останні новини, як раптом обличчя подруги помутніло. Вона хотіла щось сказати, але не наважувалася. — Валь, я мушу зізнатися, — почала подруга, — я не хотіла тобі нічого сказати, думала, сама все дізнаєшся, але це було б підло з мого боку — зберігати від тебе таємницю. — Що ти, Дашка, мене ляkаєш? Говори, що там сталося? — Твій Пашка… він учора пішов на рибалку?

— Ну, так, з Миколою, своїм другом зі школи. — Ага, з Колею! Він із продавщицею був із магазину навпроти. Мені мій проговорився, що твій Паша зрад жує … — з почуттям прови ни сказала Дар’я, — тільки ти сильно не хвилюйся. Та ну його, цього Пашку, ти в мене така красуня, знайдеш хлопця краще. — Так, Даш, спасибі, — перед очима Валі потемніло, — ти залиш мене одну, будь ласка, мені потрібно це все переварити.

Валя сиділа на кухні в гордій самоті. Сиділа і дивилася в одну точку, доки чоловік не повернеться з роботи. Нарешті дівчина дочекалася чоловіка гуляку з роботи. Той розсівся на кухні, чекаючи смачної вечері. — Ти мені зрад жуєш? – одразу ж спитала Валя. – Що? Що за дур ниці, ти мене годувати не збираєшся? — Чоловік явно розгубився від такого питання. — Ти мені зрад жуєш? — Так само холодним тоном повторила Валя.

— Звісно ні, хто тобі це сказав? Валя вирішила піти на хитрість. — Продавщиця твоя мені зателефонувала. Вона все розповіла. Паша замовк на кілька хвилин і відповів: — Коли це було? Валя вже зрозуміла, що kоханка і справді існує, це вже не приховати. — Вечеря на плиті, — сказала вона і пішла до своєї кімнати. Вони цієї ночі спали в різних кімнатах. А з першим променем сонця Валя одяглася і поїхала до своєї тітки, сестри батька. Валя часто до неї ходила за порадою.

Вона була мудрою жінкою, вміла підбирати потрібне слово у потрібний момент. Валя все тітці розповіла і запитала у неї поради, що їй робити далі, як повернути чоловіка в сім’ю. — Я тобі розповім історію, — сказала тітка, — а ти скажи, як би ти тоді вчинила. Ти п’єш сік із трубочки. Тут підбігає інша жінка, вихоплює з твоїх рук склянку і починає пити з трубочки. Сік коштував дуже дорого — ти збирала на нього роками, але ця жінка мало не проковтнула склянку цілком.

От і подумай, що б ти зробила за такого розкладу? — Ну, ти даєш — чоловіка з напоєм порівнювати … Я все зрозуміла, — посміхаючись, сказала Валя. — У кожного свої межі гидливості, свій рівень самоповаги. Та жінка вже показала, які має життєві принципи. Від твоїх подальших дій залежить рівень твоєї поваги до себе, – додала тітка.

КІНЕЦЬ.