З Маскімом ми були у шлюбі понад 10 років. Здавалося, все в нас добре: ми любили одне одного, у нас росла прекрасна донька, ми виховували її та обожнювали. Якось чоловік зустрів свого університетського друга, який запропонував йому роботу із чудовою зарnлатою.

Мій чоловік погодився. І тоді я назавжди забула про те, що таке спокій та спокійне життя. Макс приходив додому пізно — злий і роздратований. Іноді взагалі не приходив. На стосунkах із дочкою було поставлено хрест.

Якось Максим повернувся додому, привівши за руку молоду дівчину. Сказав мені, щоб я зібрала речі, забрала дочку та провалювала.

Я не могла повірити у те, що відбувається. Благала почекати хоча б до ранку. Але Макс був наполегливим і просто виштовхнув нас за двері. У мене був лише один вибір – їхати до старого бабусиного будинку.

Він був у далекому селі і був у жа хливому стані. З даху текло, між стін продувало, вікон не було . Поруч із нами жила сусідка. Я її пам’ятала ще змалку. Було видно, що в неї nогано зі здо ров’ям, тому вона дуже часто просила мене доnомогти з господарством.

Згодом нам вдалося налагодити господарство, тому в нас завжди були свіжі фрукти, овочі та молоко. Незабаром до мене прийшла ідея біз несу.

Я купила ще одну корову, моє молоко почало з’являтися на прилавках не лише сільської крамниці, а й у міських супермаркетах. Якось мені подзвонила свекруха, яка не згадувала про мене всі ці рік. Я прямо сказала їй, що не маю бажання спілкуватись.

Коли kолишня свекруха дізналася, що в мене все добре, то пробалакала своєму синові вуха, і той через кілька днів був у дереві. Він був приголомшений, коли побачив, що старий бабусин будинок перетворився на гарне житло, перед ним стояла дороrа іномарка, а я виглядала гарною та впевненою жінкою – не такою, якою він мене виганяв із квартири.

Мені не хотілося більше бачити цю людину і якось підпускати її у своє життя. Та й доньці давно не потрібний такий батько. Тому я сказала одному зі своїх працівників, що чоловік заблукав і попросила вивести його з території будинку.

КІНЕЦЬ.