З ним ми познайомилися випадково і відразу почали спілкуватися. Він мені здався надійною і серйозною людиною. Але в його щедрості я почала сумніватися ще тоді. Він не завалювавв мене шикарними букетами і дорогими подарунками, як це буває в романтичних фільмах і книгах.

Просто кілька разів сходили в кіно, гуляли з друзями на природі і все. Отже, ми одружилися. Це моє друге заміжжя. Коли ми стали жити разом, я мимоволі почала порівнювати його з колишнім чоловіком. Вони були занадто різними.

Колишній чоловік любив витрачати всі свої rроші до останньої копійки. Тому моєму здивуванню не було меж, коли нинішній рахував кожну копійку, купував найдешевші речі, продукти брав тільки по знижці, торгувався на ринку. У нього все це доходило до крайності. Одного разу ми чекали гостей, я відправила його в магазин за куркою.

Він приніс стегенця, так як акція була тільки на них. Іншим разом я хворіла і сказала йому, що не зможу приготувати вечерю, краще замовити піцу. Він довго колупався в телефоні і нарешті вирішив, що сьогодні будемо пити чай з хлібом і сиром, тому що сьогодні акція тільки на сир. Мене все це жах ливо дратує. Коли тільки почали жити разом, мені навіть це подобалося в якійсь мірі. Думала, що у мене хороший, економний чоловік. Але з часом

його економність почала злити мене. Ну, навіщо так? Ми ж непогано живемо. Обидва працюємо, дітей немає. Ось скоро почнеться сезон пікніків, і мені знову буде соромно перед друзями. Хоча друзі вже звикли до його характеру, але все одно мені якось ніяково. Ми часто сваримося через це.

Днями я купила персики, два з’їла, а інші зіпсувалися, і я викинула. Бачили б ви, як він важко це переніс. Я повинна була або купити мало, або варення зварити з інших. Я вже втомилася. Не знаю, чи зможу я переробити його…

КІНЕЦЬ.