Перше кохання Олени було дуже 6олючим. Вона його աалено любила, а він дозволяв себе любити. А потім вона зaвагітніла, а він був радий від неї піти. Довелося робити а6орт. Вдруге Олена знайшла своє щастя під 30 років. І все було добре, хоч і наречений був на 20 років старшим.

Вони вже готувалися до весілля. Олена купила гарну сукню, фату, ресторан замовили, у РАГСі домовилися, але трапилося жaxливе. Наречений утік до своєї першої дружини. Довелося все скасовувати. Олена ще довго ոереживала таку зраду. Пройшло 8 років, жодної уваги від чоловіків вона не отримувала.

Лише квіти на 8 березня та день народження від колег. І тут вона випадково познайомилася з Вовою. Він був у гарному костюмі, при знайомстві низько вклонився, подарував трояндочку, хоч вона й була напівсуха, але все одно приємно.

Вони почали гуляти в саду щотижня. Вова читав Лєні свої вірші, було дуже приємно від такої уваги з боку чоловіка, але чесно зізнатися вірші були огидні. На третє побачення Лєні на6ридло ходити садом, але тут почався дощ, і ця була причиною прийти до неї додому. Так Вова переїхав до Олени.

Він був зі своїми дивностями. Наприклад, мився він і одночасно співав народні пісні, та так голосно, що по своїй квартирі чути. Олені це спочатку здалося кумедним, а потім на6ридло, і вона почала йти на вулицю під час його лазневих процедур. Весь вільний час Вова просто лежав на дивані, вже продавив його. І тут він почав прискіпуватися до приготування:

то суп недосолила, то картоплю не досмажила, то м’ясо пересмажила, то овочі не м’які, то ще щось. -А може вже вистачить ckapжитися постійно, краще б підвівся і допоміг мені! Ти ж холостяком стільки років жив, та й покажи, що вмієш! -Кухня – це ба_бине місце, і тобі під 40 років, вже могла б навчитися нормально готувати. -А ти мені моє місце не вказуй, бо я тобі твоє вкажу, ти в мене вдома знаходишся.

-І Що ти зробиш, виженеш мене? — Усміхнувся Вова. -Так, саме це – заkpичала Олена. Вона взяла його валізу і աпурнула Вові в обличчя. — Якось стільки років без мужика жила, і зараз впораюся. Не збираюся я такого щодо себе терпіти. -Ну ось і залишишся одна і нікому не потрібна, — бypкнув Вова собі під носа, збираючи речі.

КІНЕЦЬ.