Нещодавно мене назвали меркантильною, а я посміялася з цього. Приблизно рік тому мною став цікавитись хлопець із нашого офісу. Ми іноді стикалися біля входу, у ліфті. Він став вітатись, посміхатися мені, а через деякий час ми познайомилися, і він попросив мій номер. Валентин був мені симпатичний, адже він був високим, блакитнооким брюнетом, як я люблю. У нього були виражені риси обличчя та гарні манери.

Ми стали частіше зустрічатися на роботі, пили каву в барі або обідали разом. З першого ж ми платили кожен за себе, і це мене зовсім не напружувало. Мені навіть було спокійніше так спілкуватися з ним, адже я не відчувала, що винна щось йому. Потім ми почали листуватися вечорами, гуляти парком тримаючись за ручки. Але ми обидва дорослі люди і нам захотілося ближчого знайомства. Такі зустрічі проходили до мене, бо Валентин жив зі своєю матір’ю. Я сама не захотіла б поки з нею зустрічатися,

а тут і він не горів бажанням познайомити нас. Спочатку він залишався у мене на вечір, потім на ніч, а незабаром почав залишатися у мене на вихідні і в будні заходив на вечерю. До зустрічей із ним я готувалася. Наводила ідеальну чистоту, готувала смачну вечерю та готувалася сама. А він міг принести із собою пляшку вина. Я знову не звернула на це уваги, адже ми зустрічалися не так часто. Але коли він став фактично жити в мене, мені це стало напружувати. Л

юдина приходила до будинку з порожніми руками. А їсти він любив і вмів. Він снідав щільно, на обід їв і перше, і друге, а на вечерю обов’язково м’ясо, гарнір та свіжий салат. І ще десерти любив. У результаті я почала купувати в рази більше продуктів, ніж я це роблю зазвичай. Це було незвично як для мене,

так і для мого гаманця, адже раніше я варила каструлю їжі і цього мені вистачало на цілий тиждень. І ось я вирішила, що раз людина живе в мене чотири, п’ять днів на тиждень, можна їй запропонувати скидатися на продукти. На що він мені відповів: — Все зрозуміло з тобою. Мама попереджала, що всі дівчата меркантильні. Вона мала рацію. Мене пробило на цинічний сміх, адже він говорив це з таким скривдженим обличчям.

Мало сама не повірила, що я така, а я зовсім не така. Виявилося, що Валентин віддає всю свою зарплату мамі, щоби дівчата, як я не розвели його на гроші. Мама ж у нього права завжди. Я відправила Валентина до своєї мами, нехай вона його і годує, а той хай лопає за обидві щоки.

КІНЕЦЬ.