Я працювала в цьому відділі вже 3 місяці, коли у начальниці помер чоловік. У нас як раз був звітний період, тому моя начальниця – як зразок відповідальності – була на роботі вже на наступний день після похорону.Ми домовилися з колегами, що будемо всіляко підтримувати її.

І в той день як раз настала моя черга.Ми поверталися з обіду, коли до нас підбігла дівчина з іншого відділу: -Галина Василівна. Як такое може бути? Мені сьогодні ваш чоловік наснився…

Мені самій було соромно, але начальниця стрималася і сухо запитала:-Ну та…-Він просив передати вам, що зустрівся з донькою. Але ж дітей-то у вас немає…Начальниця подякувала її, і ми пішли в своїй відділ. Як тільки ми сховалися за рогом, Галина зупинилася і, тримаючись за стіну, раптом сказала:-Адже у мене була донька.

Правда, пішла вона з життя, коли ще маленькою була. Мій чоловік, усвідомивши, що йому на цьому світі залишилося не довго, запевняв мене,

що як тільки зустрітися з донькою, пришле мені вісточку…Ось тільки не зрозумію я, чому він приснився незнайомої йому жінки, а не мені? Галина присіла на лаву, довго мовчала, а потім сказала:-А чоловік-то все правильно зробив.

Якщо б він наснився мені, то я б просто вирішила, що підсвідомість видає бажане за дійсне. А так, через незнайому жінку – щоб уже напевно.Потім вона подивилася на мене і спокійно сказала:-Значить, є там життя – там, на тому світі…

КІНЕЦЬ.