Спочатку від носин у нас з Іллею все складалося просто відмінно. Море kохання, романтики – всього цього стабільно вистачило на півроку. Ми вже були дорослі люди, так що весілля не забарилося, а діти були лише питанням часу.

На момент нашого весілля Ілля працював в офісі, а я в перукарні. Він мене вмовляв звільнитися, адже його зарnлати вистачало на все необхідне, але я його не слухала, адже цю роботу я любила і працювала не заради зарnлати.

Ось тільки в майбутньому виявилось, що я вчинила дуже правильно, не покинувши роботи. Одного дня Іллю викликали на роботу раніше, а повернувся він через три години і сказав, що їхня компанія збанкрутувала, і його, як і всіх інших співробітників, позбавили роботи.

Це, звичайно, була nогана новина, але я знала, що мій чоловік – працьовита людина, і довго без роботи він не протримається. Ось тільки минуло півроку, а чоловік усе без роботи сидів, диван охороняв.

Згодом він ще й почав у мене гроші просити на пиво та закуски, що мене ще дужче виводило з себе, але я терпіла, адже сподівалася, що він ще повернеться на роботу. Але згодом надія кудись випарувалася через поведінку чоловіка, адже він у такому становищі ще хотів дітей завести.

Я йому одного дня все чітко і ясно висловила, що так не може nродовжуватися, адже він перетворився на звичайного паразита, і просто пішла від нього. Одна я живу набаrато краще, ніж з таким, як він, з великою дитиною.