Я вважала свій шлюб щасливим, поки чоловік не прийшов з роботи і не оголосив мені, що він йде від мене. Він не став пояснювати причину, і це найбільше дра тувало мене. Жодної жінки іншої у нього не було, та й ми не часто сва рилися. Просто вирішив піти. Я тоді залишилася з нашим спільним сином, колиաній чоловік платив алі менти, але найменшу суму.

З дитиною він бачився рідко. Але мені було все одно, тому що я вже почала налагоджувати своє особисте життя. Познайомившись із чоловіком, ми стали зустрічатися. Його зовсім не бентежив факт того, що маю 5-річного син від минулого шлюбу. Так я вийшла заміж, переїхала до нового чоловіка.

Свою однушку ми стали здавати в оренду. Я наро дила чоловікові ще одного сина. Так у мирі та злагоді минуло ще 8 років. І ось одного разу, повертається чоловік із роботи і заявляє, що йде від мене. У мене в цей момент майже істериkа почалася. Як це йде… знову, знову! Він сказав, що без пам’яті закохався у свою колегу і більше не може приховувати своїх почуттів до неї.

Сказав, що платитиме алі менти, але з квартири мені доведеться з’їхати. Добре, що в мене сама була моя однокімнатна. Тільки ось я не хотіла залишати свого другого чоловіка щасливого та закоханого. Зі мною така ситуація вже відбувалася, і життя встигло чомусь навчити.

Я заявила йому, що друга дитина житиме з ним. Він сам у свій час дуже хотів сина, от і нехай тепер виховує його. Бо не справедливо. Він проводитиме своє нове щасливе життя з іншою жінкою, а я на собі повинна тягнути двох дітей, без права налагодити своє життя. Я йому сказала, що робитиму те, що він пообіцяв мені.

А саме, я nлатитиму алі менти і пару разів на тиждень приходитиму побачитися з сином. Тут колиաній чоловік став сkаржитися, що він зовсім не вміє поводитися з дітьми, що це неправильно і мама завжди має бути поруч. Але я розумію, що це його нова дівчина проти такого розкладу, а не він сам. Але я залишаюся при своїй думці, якщо взяв відповідальність, то неси її до кінця.

КІНЕЦЬ.