Сашко любив роботу, але відчував себе трохи не в своїй тарілці. Він же ж не з простих! Багатий тато запросто влаштував його у сімейну справу і зробив керівником.

Справлявся Сашко не абияк – намагався виправдовувати свою посаду, дбав про людей, старанно виконував план і навіть випереджав конкурентів. Щоправда, йому було нудно…

-Ех, мені б на природі працювати! – думав молодик, як у найсміливіших мріях, коли хотів стати агрономом.

Сашко, на вимогу батька, став юристом. Батько був радий, що син має гарну освітню основу і пообіцяв забезпечене життя.

Особисті стосунки Сашка не тримали: на горизонті відповідної кандидатури для дружини не було. У свої 24 роки, окрім зміни покликання, він подумував і про майбутню родину.

Закінчуючи робочий день, він трохи затримався на роботі. Йому б виїхати вчасно, але була купа справ і одна приємна обставина – в офісі з’явилася симпатична молода прибиральниця.

-Здрастуйте, – привіталася вона, заносячи відро зі шваброю.

Було видно, що вона не дуже швидко справлялася з обов’язками, але дуже старалася.

-А ви до нас десь працювали? – запитав Сашко.

-Ще не доводилося.

-У мене просто в голові не вкладається, чому ви прибиральниця.

-Ну, цьому місту поки що не потрібна бухгалтерка без досвіду, натомість прибиральниці потрібні завжди.

Сашко не сперечався. Місто хоч і велике, але щоб добре і швидко влаштуватися, треба було б блиснути талантами або скористатися зв’язками.

-А вам обов’язково працювати? – поцікавився Сашко.

-Кімната себе сама не оплатить. І їсти хочеться. І батькам треба допомагати.

-Мої батьки мені допомагають, а вона від своїх допомоги не чекає. Дуже дивно, – подумав чоловік.

Розговорилися, з’ясувалося, що Христина приїхала із села. Дуже розумна, із вищою освітою, відповідальна.

-Якщо я допоможу, працюватимете у нас бухгалтеркою? – спитав він.

-Прям ось так? А співбесіда?

-Ну, якщо ви наполягаєте…

Христина прийшла в бухгалтерію дуже вчасно. Головна бухгалтерка, полегшено зітхнувши, схвалила Христину:

-Ну, нарешті, хороша випускниця!

Так і залишилася Христина в офісі. Колеги її хвалили – вона була чудовим працівником та людиною.

Коли настав час її відпустки, Сашко виступив ініціатором підвезти її до рідного села.

-А ви що там забули? Це ж бозна де!

-Я просто дуже люблю природу!

Коли вони приїхали, Сашко звернув увагу, які у дівчини скромні, але добрі батьки. І їм було приємно, що у дочки такий хороший керівник фірми.

-Свататися приїхав? – тихо спитала мама дочку.

Христина аж присіла від несподіванки.

-Ти що, мамо? Він мій керівник, не більше.

А Сашкові так сподобалося в селі, що він ініціював зустріч із якимись фермерами. Вже через місяць він купив ділянку для вирощування та селекції. Загалом заманила його земля.

Батьки, звісно, ​​не зовсім схвалили його вибір.

-Ну, якщо взяв відповідальність за свій вибір, будь ласка, – казав батько. – А освіта?

-Я вже заявку на вступні іспити подав, – відповів Сашко.

-Юрист-агроном, отже, ти, – усміхнувся батько.

Через деякий час земля Сашка в селі заплодоносила. Він отримав репутацію хорошого фермера. Його батьки, які не бажали йому сільського життя, згодом почали будувати будинок неподалік від його маєтку.

І так їм подобалося бувати у сина і спілкуватися з природою, що спокійно вони поставилися до його другого вибору – Христини.

Дві рідні, батьки дівчини та юнаки, добре порозумілися. А невдовзі у них народився синочок.

Христина так і залишилася бухгалтеркою, от тільки не в офісі, а у сімейній фермі!

Джерело