Ми з чоловіком жили добре. Любили одне одного, жили душа в душу. Але одного разу все змінилося. Причиною стало те, що чоловіка підвищили на посаді – звісно, з підвищенням зарnлати. Він приносив додому чималі rроші; я раділа, думала, що тепер ми житимемо в задоволення, нарешті візьмемо kредuт і купимо будинок, подорожуватимемо, Але казка незабаром закінчилася.

Свекруха із золовкою стали дзвонити кожен день і просити rроші, то за квартиру треба nлатити, то в холодильнику порожньо, їсти нічого, то потрібна сумка, то… то…. Чоловік ніколи не відмовляв, завжди давав їм rроші. Мене це стало дратувати.

Потім він став пізно приходити додому, після роботи заходив до них, купував продукти та замовляв туди їжу. Незабаром чоловіка звільнили, він шукав роботу з високою зарnлатою, але нічого не знайшов – і перестав шукати: «Я за коnійки не піду працювати, це не для мене». У нас не було виходу – і я сама вийшла на роботу.

Тепер свекруху донькою стали просити в мене: дзвонили майже щодня. Я була обурена, що раніше вони зі мною навіть не хотіли розмовляти. Я заробляю для своїх дітей, для моєї родини, а не для нахлібниць.

Якось я прийшла з роботи, вдома на мене чекав сюрприз. Свекруха з донькою вирішили переїхати до нас. Ми з двома дітьми живемо у двокімнатній квартирі, наша квартира не настільки простора, щоб приймати гостей. Тепер я мала годувати і утримувати їх. Я була в сказі. Вони прожили у нас майже місяць. Моє життя перетворилося пекло. У будинку панував бардак, скрізь були розкидані речі.

Мене підвищили на посаді – і тепер я отримувала вдвічі більше. Три дні тому я одержала зарnлату. Досить велику су му. Прийшла додому. А вранці виявила, що у сумці немає rрошей. »Гостей» теж не було вдома. Я не могла повірити, що мене таким зухвалим чином обікрали. З того часу я не спілкуюся з ними.

КІНЕЦЬ.