Колись давно я їхала на навчання в столицю. Мені було дуже стpaшно та вже сaмoтньо. Та в поїзді ми з мамою познайомилися з однією жіночкою. Вона пообіцяла мамі, що буде приглядати за мною та допоможе освоїтися в столиці. Ми не думали, що це серйозно, та жінка справді дотрималася обіцянки

 

На першу роботу ще на третьому курсі мені також допомогла влаштуватися Марина Павлівна. Вона ж і домовилася з деканом про те, щоб мені надали індивідуальний графік навчання. Тож я мала досвід роботи за фахом ще до закінчення навчання.

Згодом я почала робити кар’єру, потім вийшла заміж та народила сина. Та весь цей час ми продовжували спілкуватися з Мариною Павлівною. Коли вона злягла з тяжкою хворобою, то саме я її доглядала, її ж донька приїхала та знову поїхала, бо мала повертатися на роботу. Я ж взяла відпустку власним коштом. На щастя, чоловік мене в усьому підтримував, а Марина Павлівна через декілька місяців повернулася додому.

Останні декілька місяців до смерті моєї другої мами я рідко заходила до неї, та ми кожного дня телефонували одна одній. І тут я помітила, що Марина Павлівна одного дня забула мені подзвонити. Було вже пізно, тому я вирішила її не турбувати. Зранку я декілька разів намагалася додзвонитися, та не змогла.

Тоді я відпросилася з роботи й пішла до Марини Павлівни. Вона не відчиняла двері, і я не чула ніяких звуків з квартири. Я запитала декількох сусідів, і вони сказали, що Марина Павлівна не виходила вже декілька днів. Я зателефонувала в поліцію та швидку, та мені сказали, що приводу до якихось кардинальних заходів немає.

Тоді я, під свою відповідальність, взяла в сусідки запасний ключ та пішла у квартиру. Я знайшла Марину Павлівну у ванній. Вона там і пролежала два дні. Вона була притомною, проте ледь живою.

Тут я вже змогла нарешті викликати швидку. Лікарі сказали, що в Марини Павлівни стався інсульт, та через те, що пройшло багато часу, її не змогли врятувати. В останні декілька годин життя Марини Павлівни я весь час тримала її за руку та дякувала їй за все, що маю, сподіваючись хоч так віддячити їй за все, що вона зробила для мене. Добре, хоч в останні миті Марина Павлівна не була сама.

Я досі згадую Марину Павлівну добрими словами. А заходячи в церкву, я завжди ставлю свічку за її упокій.

Джерело

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩