Одного разу, повертаючись з чергового відрядження, біля аеропорту я побачив бeзxaтькa, я хотів, як завжди, кинути йому декілька гривень та піти, але обличчя жeбpaкa здалося мені знайомим, раптом я впізнав цього чоловіка!

 

У 30 років я вже мав гарне власне житло, дорогий автомобіль та гарний дохід. Одружився я у 28 років, і вже мав маленького сина. Потім дружина завагітніла, і я вирішив, що час придбати великий будинок у передмісті. У ньому ми стали жити вже вчотирьох – я, дружина, син та маленька донечка. Я продовжував розвивати свій бізнес, тож зараз, у 35 років, я маю все, про що можна мріяти.

Того дня я повертався додому з чергового відрядження. Останній рік ситуація в країні напружена, тож мені рідко вдавалося проводити час з дружиною та дітьми, і я радів, що нарешті їх побачу та побуду трохи з ними. Я вже планував, куди ми поїдемо відпочивати, як тут раптова зустріч змінила всі мої плани.

Біля аеропорту я побачив бeзxaтькa, я хотів, як завжди, кинути йому декілька гривень та піти, але обличчя жeбpaкa здалося мені знайомим, раптом я впізнав цього чоловіка! Я сів поруч з ним та запитав, чи пам’ятає чоловік мене. Вигляд Олега Івановича (а це був саме він) дуже мене здивував. Він був у якомусь лахмітті. Але ще більше мене здивував вираз обличчя – зовсім відсутній, здавалося вогонь у його очах погас назавжди. Та коли я до нього звернувся, то Олег Іванович повернувся до мене, а потім на його обличчя я побачив вираз упізнання.

– Колю, невже це ти? Який дорослий став, гарний! Одяг у тебе який дорогий, все-таки здійснив мрію, став бізнесменом. А я… як сам бачиш… – розвів руками Олег Іванович.

Я вирішив ні про що не питати Олега Івановича, а просто взяв за руку та повів до своєї машини. Водій поглянув на Олега Івановича зі здивуванням, але не поставив жодного питання.

Тепер Олег Іванович живе в нас. Ми звільнили для нього декілька кімнат на першому поверсі, щоб він почувався, як удома. Пройшло вже декілька місяців, та я ні про що не питаю Олега Івановича, прийде час, і він сам розповість свою історію, звісно, якщо захоче. Тепер Олег Іванович допомагає виховати й моїх дітей, мудрими порадами та добротою, так само, як і мене колись. І мої діти його обожнюють, він став їм справжнім дідусем, дружина дуже поважає

Олега Івановича. Тож я ні про що не шкодую!

Джерело

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩