Я того дня раніше повернувся з роботи. Захотілося зробити коханій дівчині сюрприз, тому зайшов на кухню, одягнув фартуха, і взявся за приготування рибки та гарніру. Леся не заставила себе довго чекати. Ми мило бесідували, а потім, якось непомітно, завели розмову про автівку. – Я бачу у тебе багато часу після роботи. Ти б краще, якийсь підробіток взяв, бо я хочу нову автівку, ця мені по стилю не підходить

 

Зрозумів я, що тягнути цей захід доведеться мені одному і припинив знущатися над собою. До того ж здоров’я від недосипу і вічного стресу почало давати збої.

Леся, звичайно, залишилася незадоволена і почалися у нас розлади. Вона постійно дорікала мені, що я не прагну до кращого, сиджу на місці, таке інше…

На всі мої твердження про те, що у нас і зараз все є, заперечувала, що завтра цього може не бути, тому мені треба побільше заробляти, щоб у нас все було.

Довелося нам розлучитися. Ні, не через автівку, а через різний погляд на життя. Але мене досі хвилює одне питання, невже не можна радіти тому, що є, а хотіти більшого, не докладаючи до досягнення цього ніяких зусиль?

Що скажете? Чи може то я якийсь не такий…

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!


Джерело

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩