Кум прийшов до нас ближче вечора, і попросив мого Івана йому допомогти. Потрібно було на три дні поїхати з ним до Польщі. Гроші ніколи зайвими не бувають, тим більше в наш час. Я спакувала Івану деякі речі, напекла пиріжків і перехрестила на дорогу. А потім без зайвої думки лягла спати. Цю ніч я не забуду ніколи. Як соромно перед сусідами було. Благо ми через рік в інше місто переїхали

 

– Що сусіди тепер подумають? Що ти гуляєш, а я за тобою стежу? – сичав він.

Я мовчала. Ну що мені було відповідати. І винна і не винна.

На наступний день всі сусідки поглядали на мене багатозначно, а сусіди недвозначно натякали, що вони ще ого-го-го. Хоч табличку собі на лоб прибий.

Ну не поясниш же кожному, що я просто міцно сплю. Та ніхто й не повірить. Так і закріпилася за мною слава жінки “легкої”.

Добре, що через рік ми переїхали жити в інше місто, а то сил просто не було терпіти косі погляди місцевих дам і натяки чоловічого населення.

Плітки про мене поширювалися найбезглуздіші. Я навіть пишалася собою спершу. Яка я незвичайна!

Після цього випадку Іван мене не ревнує. Хоч щось добре з цього вийшло!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!


Джерело

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩