Тільки у Василя вихідний з’являється, Валентина Іванівна йому телефонує, бо їй потрібна допомога. То розетку поміняти, то шпалери привести з магазину. Я все розумію, але це вже занадто. Після наступного такого “прохання” я не витримала і сказала по телефону свекрусі все, що я про неї думаю. – Він вам що, безкоштовна робоча сила? Хочете його бачити – платіть. Ви ж знаєте як нам скрутно живеться

 

Тільки у Василя вихідний з’являється, Валентина Іванівна йому телефонує, бо їй потрібна допомога. То розетку поміняти, то шпалери привести з магазину. Я все розумію, але це вже занадто. Після наступного такого “прохання” я не витримала і сказала по телефону свекрусі все, що я про неї думаю. – Він вам що, безкоштовна робоча сила? Хочете його бачити – платіть. Ви ж знаєте як нам скрутно живеться.

***

В одній знайомій родині син одружився. Трохи пізніше молоді придбали квартиру і з’їхали від матері. Стали обживатися.

Тільки от не подобається невістці, що мати постійно до сина звертається з проханням про допомогу. Ні, не матеріальною. А в справах.

Наприклад, сходити разом в магазин, щоб привезти вибрані нею шпалери – жінка ремонт затіяла. Розетку подивитися. Шафу пересунути. Полку повісити. І так далі. Тобто там, де сама впоратися не може.

Якщо спочатку Юля мовчала, то з часом (після народження первістка) посмілішала – і стала своє обурення по телефону матері висловлювати.

Подзвонить, і давай на підвищених тонах розмовляти – Василю ніколи, перестаньте надзвонювати, викликайте майстра, що, безкоштовну робочу силу знайшли? Так, так, саме цю фразу вона одного разу вжила.

Валентина Іванівна після таких слів в сльози. Через тиждень в себе прийшла, мучилася, переживала.

Зайвих грошей у неї немає, на шиї у дітей не сидить, зрідка і їм підкидає по чуть-чуть. Але на майстрів витрачатися не готова. І сторонніх додому кликати не хоче.

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩