Пам’ятаю ми залишилися втрьох – я, Олег і Свєтка, однокласниця жила одна в будинку через дорогу від клубу. Запросила на чай. Далі не пам’ятаю нічого. З ранку ми з Олегом прокинулися в одному ліжку в Свєткиній квартирі … Ось значить на кого схожий мій син, копія Олег, і де мої очі були раніше

 

– Я їхав на три роки, працював за контрактом за кордоном.

– Цікаво, чим же ти займався там?

– Будівництвом, – відповів однокласник.

Він подивився на мене, посміхнувся, і тут мене немов осяяло. Я раптом зрозуміла, на кого схожий мій син …

Приблизно сім років тому ми зібралися з класом на традиційну зустріч. Після клубу з запальними танцями всі розділилися по парам.

Пам’ятаю ми залишилися втрьох – я, Олег і Свєтка, однокласниця жила одна в будинку через дорогу від клубу. Запросила на чай. Далі не пам’ятаю нічого. З ранку ми з Олегом прокинулися в одному ліжку в Светкиній квартирі … Ось значить на кого схожий мій син, копія Олег, і де мої очі були раніше.

– Рада була нашій зустрічі, але мені треба бігти, вдома пиріг в духовці, і Сашку час вже додому, – спохопилася я.

– Маш, я приїхав не просто так, – Олег витягає з кишені маленьку коробочку, відкриває її – всередині, переливаючись на сонці виблискує каблучка з камінчиком. Краса!

Весь цей час Сашко порався з цуценям, підбігає до нас і з вдячністю дивиться на Олега.

– Дякую, я завжди мріяв про собаку!

– Стривай, малюк, де я тебе вже бачив? – спантеличено вимовляє чоловік.

І тут я розумію, або зараз або ніколи, і кажу слова, від яких, напевно, найбільш сором’язливий хлопець в нашій школі мав би стати найщасливішим.

– Це твій син, Олеже. А бачив ти його, напевно, на дитячих фотографіях. Своїх.

Джерело

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩