У мене є улюблена молодша сестричка. Вона прекрасна мама двох діток. У неї семирічний син і п’ятирічна дочка. Зовсім нещодавно, я вирішила взяти племінників до себе на час канікул. Сестра і її чоловік вирішили з’їздити на відпочинок, а діток забрала я. Кілька разів я сама просила її про допомогу, і тому хотілося відповісти тим же. Ох, не знала я на, що погодилась, ой не знала ж

 


У мене є улюблена молодша сестричка. Вона прекрасна мама двох діток. У неї семирічний син і п’ятирічна дочка. Зовсім нещодавно, я вирішила взяти племінників до себе на час канікул. Сестра і її чоловік вирішили з’їздити на відпочинок, а діток забрала я. Кілька разів я сама просила її про допомогу, і тому хотілося відповісти тим же.

Я завжди вважала, що мої племінники добрі і виховані дітки. Принаймні, таке враження вони справляли на мене під час наших зустрічей. Коли я привезла дітей до себе, вони були дуже сором’язливі і мовчазні. Воно й не дивно – в чужому домі, без батьків. Моя сім’я поставилася до дітей дуже добре. Дочка вирішила, що вона подружиться з сестричкою, і вони весело проведуть ці два тижні. Наш відпочинок виявився екстремальним! Я буквально рахувала дні до приїзду сестри!

Через кілька днів мої племінники стали зовсім іншими дітьми. Мабуть вони звикли до нас і вирішили показати все, на що здатні. По початку, почали з’являтися відмови – не подобалася моя їжа, ігри або розваги. Вони могли не прийти на вечерю, сказавши, що не хочуть їсти запропоновану їжу. Мені доводилося підлаштовуватися під всіх. Та й запити у племінників були незвичайні. Вони псували мені всю мою систему харчування доньки. Іноді, коли ми збиралися якось провести час з дітьми, мої племінники могли просто відмовитися йти з нами. І це при тому, що старались ми саме для них. Не хотілося, щоб діти нудьгували в квартирі. Вони не виявляли ніякої поваги до мене і чоловіка.

Ще трохи пізніше я помітила якусь різкість в їх висловлюваннях. Скажу чесно, моя дочка не дозволяє собі так говорити з іншими людьми, в тому числі і зі мною. А тут, прямо якась зухвалість! Ніякого авторитету. Трохи що не так, відразу невдоволення.

З іграми у нас теж були складнощі. Мій племінник зламав буквально всі іграшки дочки. Вона так засмутилася, довго плакала. Мені було шкода її, але що я могла зробити? Не могла ж я сварити чужу дитину. Племінниця ж навпаки, не проявляла ніякого інтересу до іграшок. Їй не подобалася ні одна з них. З моєю донькою вона теж не грала. Сказала, що вона нудна.

І це ще не все. Я не могла впоратися з ними – не виходило ні вмовити купатися, ні лягти спати раніше. На всі мої слова – ігнорування або відмова. Якщо я починала виказувати своє невдоволення їхньою поведінкою – відразу сльози. Щоб я не сказала їм зробити, відповідь одна – у них вдома по-іншому, вони так не звикли робити.

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩