Зої подзвонила колишня однокласниця Людмила, сказала: – Через місяць зберемося, шкільні роки прекрасні згадаємо, записувати тебе? Не тягне? Розтовстіла, чи що? Ольгу он теж не тягне, слухай, її так рознесло! Я от ні грама не набрала, ні грамусика! Ой, мало не забула, Володька Тищенко спеціально з Аргентини прилетить, шкода, Ольги не буде, хай би помилувався, у що перетворилася! Пам’ятаєш, ходили, за ручки трималися, не знаєш, чого розбіглися, ні? Ну що, тебе теж не брати до уваги?- Вже бери, – похмуро сказала Зоя, – вже потягнуло

 

Зої подзвонила колишня однокласниця Людмила, сказала:

– Через місяць зберемося, шкільні роки прекрасні, перші кохання згадаємо, записувати тебе? Не тягне? Розтовстіла, чи що? Ольгу он теж не тягне, слухай, її так рознесло! Я от ні грама не набрала, ні грамусика! Ой, мало не забула, Володька Тищенко спеціально з Аргентини прилетить, шкода, Ольги не буде, хай би помилувався, у що перетворилася! Пам’ятаєш, ходили, за ручки трималися, не знаєш, чого розбіглися, ні? Ну що, тебе теж не брати до уваги?

– Вже бери, – похмуро сказала Зоя, – вже потягнуло.

У старших класах Люда літала з роману в роман, тільки з Володею не вийшло, а їй, Зої, і згадати нічого, хіба що недорослика з 10-го «А», як там його звали, вилетіло з голови, що кілька разів до неї підходив, червонів, м’явся, мимрив невиразно, в кіно запрошував, а у неї боліла мама, боліла бабуся, після школи – бігом додому, яке кіно.

Хотіла передзвонити, відмовитися, але уявила, що за її спиною розповість Людка, яка не набрала ні граммулечки.

Ваги в унісон з дзеркалом були чесні.

Зоя понишпорила в інтернеті, знайшла чудову дієту – дозволено все, лише без солі і цукру, зате їжте, скільки влізе.

Через три дні намагалася посолити ранкову вівсянку сльозами.

Через тиждень по дорозі з роботи зловила себе на бажанні відібрати у голуба булку з родзинками.

Дні були заповнені боротьбою з бунтівним організмом, ночі – триллерами на кулінарну тему.

Але витримала, схудла на два кіло, в основному, за рахунок, мабуть, хвилювання.

Щоб підсилити враження, Зоя купила маленьку чорну сукню і човники на високих підборах, чорне і шпилька роблять більш стрункою.

З’їж, Людочко.

Тихоня Катя прийшла в шкіряних штанях і в тату, гопник Степанов в костюмі від Роберто Каваллі, ботанік Ілляшик з’явився зі свіженькими майорськими погонами, а поганка Люда з новими формами (свого часу Памела Андерсон теж переборщила).

– Привіт, Зою! Чого така худа? Хворієш? – запитала Люда і застигла з відкритим ротом: прибув аргентинець Володя.

Слідом за Володею виплила квітуча, сяюча очима і посмішкою Оля Федорова з усіма своїми зайвими кіло, які так вдало по ній розподілилися, що мужики в ресторані шиї згортали, дивлячись услід.

Спільної розмови не вийшло, розбилися по інтересам.

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩