– Слухай, хлопче, мені здається, я тебе вже десь бачив, – сказав Степан.  І тут я розумію, що якщо не скажу цю фразу зараз, то не скажу її ніколи. – Степане, мабуть, ти бачив обличчя Ромчика на своїх дитячих фотографіях. Він твоя копія, а точніше – твій син. – Я виговорилася, а потім стала моя скам’яніла статуя, чекаючи на його реакцію

 

– Слухай, хлопче, мені здається, я тебе вже десь бачив, – сказав Степан.  І тут я розумію, що якщо не скажу цю фразу зараз, то не скажу її ніколи. – Степане, мабуть, ти бачив обличчя Ромчика на своїх дитячих фотографіях. Він твоя копія, а точніше – твій син. – Я виговорилася, а потім стала моя скам’яніла статуя, чекаючи на його реакцію.

***

Затіяла я якось в теплий суботній полудень генеральне прибирання. Поки мила вікна, краєм ока поглядала на сина, що бігає під наглядом пильних тіточок сусідок на вулиці.

Ромчику сім років, навіть не помітила, як підріс, восени вже в школу. Кинула ганчірку в відро, витерла сльози. Як хотілося повноцінну сім’ю, щоб все було як у людей.

Раптово розумію, що втратила Ромчика з виду, в чому була спускаюся у двір, в розгубленості метаюся по дитячому майданчику, кличу сина. Обертаюся – він стоїть поруч з молодим симпатичним чоловіком і щеням в руках.

– Мам, давай візьмемо!

– Ні, Ром, ти ж знаєш, у мене на шерсть… – не договорюю, раптом розуміючи, хто стоїть з ним поруч.

Привіт, – посміхається чоловік.

Розумію, вид у мене зовсім не презентабельний – старенький забруднений халат, ні грама косметики і, напевно, синці під очима, роботи останнім часом на фірмі було багато.

– Привіт, – втягую живіт, випрямляють вічно сутулу спину, а він змінився, дуже.

Ми з Степаном вчилися в одному класі, він був закоханий в мене колись. Я – перша красуня класу, і він – тихий, скромний хлопчина. Після школи наші шляхи розійшлися, але, іноді ми все-таки перетиналися, наприклад на зустрічах однокласників.

Я знала, що його батьки, кандидати наук, вважають мене не гідною їх сина і ні за що не приймуть в сім’ю. Тому не звертала на хлопця ніякої уваги, можливо цей факт тільки підігрівав його тягу до мене.

– Давно тебе не видно не чутно, – намагаюся підтримати діалог.

– Я їхав на три роки, працював за контрактом за кордоном.

– Цікаво, чим же ти займався там?

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩