Мама мого чоловіка опікала його аж занадто від самого народження й до весілля. Вона почала втручатися й у наше сімейне життя. Я думала, що час їй висказати все, що про неї думаю, а потім я дізналася стpaшнy правду!

Я познайомилася з Антоном, коли він був на третьому курсі університету, а я – на першому. Ми відразу зрозуміли, що це кохання й почали зустрічатися вже через декілька тижнів після знайомства. Мені все подобалося в Антонові, окрім його матері. Вона його аж занадто опікала, до такої міри, що приїжджала кожні вихідні, щоб прибрати, випрати одяг та наготувати йому їсти!

Мій Антон – єдина дитина в сім’ї. І з самого дитинства мати його дуже опікала. Вона не дозволяла йому робити нічого, що хоч віддалено могло бути небезпечним. Навіть вилку, щоб їсти не давала, років до семи, а нарізати самому собі хліб мати дозволила Антонові аж в десять років!

Водночас мати робила для Антона все: завжди грала з ним, купувала все найкраще, займалася, щоб він всебічно розвивався. Та з іншого боку, мати тотально контролювала кожен крок Антона, навіть на дитячий майданчик самого не відпускала, а гуляти з однокласниками вперше випустила в років шістнадцять.

Тато мого чоловіка завжди був проти такої опіки, тим паче в них ріс хлопець. Він намагався врозумити свою дружину, але та його не слухала. Часто в них доходило навіть до скандалів, та батьки ніколи не сварилися в присутності Антона, тому як тільки розмова загострювалася, батьки припиняли її. Вони могли посваритися тільки за зачиненими дверима своєї спальні, але Антон часто-густо підслуховував їхні слова. Він розумів, чому татові не подобаються принципи маминого виховання, та зробити нічого не міг, Антон дуже любить маму, тому ні разу в житті не йшов їй наперекір.

Попри таку опіку, побоювання мого свекра не справдилися. Антон виріс справжнім чоловіком, а не «матусиним хлопчиком». У нього завжди було багато друзів, а дівчата так і крутилися навколо нього. Антон сподівався, що опіка матері ослабне, коли він поїде на навчання.

Спеціально для цього він перебрався на інший кінець країни, та мати дістала його й там.

Батько Антона заробляв достатньо, тому як тільки Антон поїхав на навчання, свекруха звільнилася. Вона сказала, що Антону не варто жити в гуртожитку, тому батьки винайняли для Антона квартиру. Кожних вихідних мати приїздила до Антона, щоб прибрати, наготувати йому їсти та випрати одяг! Вона й досі опікувалася ним, і навіть одяг вибирала сама!

Ми з Антоном закохалися з першого погляду. Уже через декілька тижнів після знайомства почали зустрічатися. Та на вихідні він майже завжди був «зайнятий». Спочатку я підозрювала, що в нього є інша дівчина, і він просто «морочить» мені голову. Та потім Антон мені все розповів із самого початку. А одного разу я сама впевнилася, що Антон каже правду, коли залишилася в нього на вихідні.

Згодом я познайомилася й з татом Антона. Він мені сподобався з першого погляду, як і я йому, але мати Антона дивилася на мене «по-вовчому». Згодом я зрозуміла, що це не через те, що я чимось їй не подобаюся, просто вона була невпевнена, що я зможу гідно, як вона, піклуватися про її сина.

Коли Антон закінчив навчання, ми одружилися. Я ще навчалася, тож з дітьми ми не поспішали. Жили ми в моїй квартирі, яка дісталася мені від бабусі, тому я думала, що мама Антона не буде втручатися в наше життя. Як я помилялася!

Вона продовжувала приїздити кожних вихідних, перевіряла, як я виконую домашні обов’язки, і переробляла, якщо їй щось не подобалося!

Одного разу, коли ми були в батьків Антона на сімейному святі, свекруха знову почала говорити про те, що я погано піклуюся про її сина, я просто не витримала та вибігла з ресторану, у якому ми святкували разом з іншими родичами. Я просто стояла й плакала. Тоді до мене підійшла тітка Антона, рідна сестра свекрухи. Звичайно, вона зрозуміла, що мене турбує, тоді я й дізналася страшну правду!

Виявилося, що свекруха довго не могла завагітніти, перші пологи в неї проходили складно, вона народила дівчинку, але та померла через прикру помилку лікарів. Антон був другою дитиною, проте й сам про це не знав. Після народження сина свекруха стала його дуже опікати.

Вони з чоловіком хотіли ще одну дитину, та не вийшло, свекруха просто не могла більше завагітніти.

Мене ця розповідь дуже вразила. Я почала краще розуміти свекруху. З того часу я докладала максимум зусиль, щоб налагодити стосунки зі свекрухою. Я намагалася їй довести, що можу попіклуватися про її сина.

Не скажу, що мені відразу все вдалося, але через декілька років ми вже були зі свекрухою найкращими подругами. Нещодавно в нас з Антоном народилася донечка, і свекруха мені дуже допомагає. Я дуже рада, що нарешті знайшла з нею спільну мову!

Джерело