– Тетянко, у вас дві тисячі не буде? Я з пенсії все до копієчки поверну! Ти мене знаєш! – тихий голос Оксани Василівни в телефонній трубці викликав у мене глибоке зітхання. – Вітаю. Є. Дозвольте поцікавитися – Вам навіщо? – У Владочки проблеми, їй дуже треба. Владочка. Ну звичайно. – Оксано Василівно, давайте я до Вас під’їду і ми все обговоримо? Я написала чоловікові повідомлення, що заїду до його мами

– Танюшко, у вас пари тисяч не буде? Я з пенсії все до копієчки поверну! Ти мене знаєш! – тихий голос Оксани Василівни в телефонній трубці викликав у мене глибоке зітхання.

– Вітаю. Є. Дозвольте поцікавитися – Вам навіщо?

– У Владочки проблеми, їй на лікаря треба.

Владочка. Ну звичайно. Владочка з її вічними потребами.

– Оксано Василівно, давайте я до Вас під’їду і ми все обговоримо?

– Звичайно, Тетянко, приїжджай.

Я написала чоловікові повідомлення, що заїду до його мами і прибрала телефон в сумочку.

Влада – кара сім’ї чоловіка. У неї постійно щось трапляється. То телефон втопить і терміново новий потрібен, такої ж моделі. Проста пищалка за 1000 гривень – нам не по статусу. То припаркується не там, машину на штрафмайданчик відвезуть, а у самої Владочки грошей немає. Машини, що дісталася зовиці від її колишнього чоловіка, теж уже немає – викрали, шукають. Так Влада говорить. А я думаю – продала. Не дарма ж відразу після міфічного «викрадення» Влада відпочивати їздила?

Сестрі чоловіка постійно потрібні гроші на ліки для вічно хворих то на те, то на інше дітей. Діти, буває, хворіють. Але не 3 рази на місяць? Ліки, вітаміни, спеціалістів – все ми маємо проспонсорувати. Увечері прийти до неї з апельсинчиками і бананами для дитини – дитина бігає, розповідає, як в садку день пройшов.

Ось і думай – чи то вона мати безвідповідальна, з такою температурою дитину в садок водить, то чи бреше, як дихає.

У свекрухи я була через кілька годин. Хороша вона у мене, але аж надто довірлива. Владочка була там. За версту запах грошей чує, ось і пристрибала.

– Тань, у нас електрику відключили за несплату. Бачиш – прийшла до мами телефон зарядити. Три тисячі треба! – з порога накинувся на мене Влада.

– Дивно. Коли я сюди їхала, тобі на лікарів потрібно було. – усміхнулася я.

– На лікарів теж… – зам’явшись, відповіла Влада.

– Тобі видніше. Як на мене – тобі б до психіатра сходити.

– Дівчата, не сваріться! – Оксана Василівна влізла в нашу перепалку і покликала нас за стіл, чай пити.

За столом Влада мовчала, поглинаючи плюшки, напечені свекрухою до приїзду гостей.

Мелодія виклику – телефон в сумочці. я вибачилася і пішла відповісти. Чоловік.

– Владі там передай тисячу, у неї інтернету вдома немає, заплатити треба.

– Гаразд? А без інтернету не живеться? – здивувалася я.

– Ти що, там же діти… Мультики, всі справи. Передай, добре? – попросив чоловік.

– Я подумаю, – пообіцяла я, закінчила розмову і пішла назад на кухню.

Влада вже дожувала плюшки і сиділа скаржилася мамі на життя. Грошей немає, холодильник – порожній, за садки – борги, світла немає, все болить, з роботи звільнили, мужика в будинку немає – все руйнується. Оксана Василівна, слухаючи про прикрощі дочки, витирала сльози.

Я сиділа навпроти і гортала аккаунт Владочки в соціальній мережі. Ось вона – в ресторані. А тут Влада їсть суші вдома. На наступній фотографії – Влада на манікюрі, передає спасибі і посилання на майстра. У мене б так грошей не було!

– Владо, а діти у тебе де? – поцікавилася я.

– З ними Соня, їх хрещена. – була відповідь.

Я кинула і відкрила список зовиці друзів. Соня недалеко від подружки пішла, теж кожен свій крок на загальний огляд виставляє.

– Що ти за них? Брехати всім будеш і жебракувати? Самій не набридло? Зручно, не сперечаюся – всім поплакатися і грошиків дадуть, на які ти потім собі будеш нігті робити і суші замовляти! Владо, ще одна брехня – і я дійсно повідомлю, куди треба. Зрозуміла? – я перебила Владу і спокійним тоном її відчитала, забравши свій телефон.

Вираз обличчя Оксани Василівни був невимовним:

– Владочко… Це що виходить – ти ж і мене підманула?

Влада вдарилася в сльози. Почала просити у матері прощення. Я не стала дивитися на ці нюні, пішла, закривши за собою двері.

Через кілька місяців Владу було не впізнати. Вона більше не дзвонила і не просила. Фотографії з ресторанів і доставки їжі покинули її сторінку. Їх місце зайняли інші кадри. Як Влада гуляє з дітьми, як заплітає коси доньці, фотографії з її роботи і радісне – «Мене підвищили!». На нових знімках у зовиці були відсутні півметрові нігті.

Була б вона трохи розумнішою, зрозуміла б, що я блефую. Але цей струс був їй необхідний. Влада зрозуміла, що діти – головне в її житті. А не сумнівні задоволення і матеріальні блага, які можна отримати шляхом обману близьких людей.

Зі мною зовиця спілкується досить прохолодно. Воно й зрозуміло. Але, в цілому, Влада перетворилася в цілком адекватну людини. Свекруха натішитися не може на дочку, у якої все добре. А мій чоловік щасливий, що сестра перестала вивалювати на нього свою купу вигаданих проблем в спробах вициганити грошиків.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!


Джерело