Оленка якось образилася на Бориса за те, що він не хотів допомогти їй на городі, вона не стала чекати і просто зібрали речі. Але те що трапилося у дорозі змусило її повернутися до чоловіка і більше ніколи з ним не сваритися

 
Є дві сфери, де я вважаю себе людиною досить успішною і досвідченою.
Це сімейні відносини і схуднення.
І якщо будуть відгуки, я із задоволенням поділюся морем інформації на ці теми.

Але зараз я хочу поділитися іншим. Мій заклик до вас, можливо, здасться вам банальним. І всеж. Люди! Думайте! Включайте мозок!
Розповім повчальну історію.

Посварилися ми з чоловіком. Влітку. На дачі. Покликала я його допомогти мені в чомусь, а він не відразу спустився з другого поверху, і щось там трапилося прикре через це, і він висловився, типу дурниця все це. Ну, все, як завжди. П’яте за десяте. Образилася сильно і пішла, сльози ковтаючи. А він в майстерню повернувся.


Потопталися я, накручуючи себе (милуючись свіжою душевною раною), і вирішила поїхати додому, в місто. Зібрала манатки і пішла на електричку.
А він навіть не помітив! Боляче-то як! Ну, як же так можна ?!

І ось йду я, схлипуючи, а думки різні рояться. І так і сяк все в голові крутять. І ось вже їду я в електричці.
І тут прийшло мені в голову, спробувати зрозуміти: а насправді, як же так можна? І я болісно здираю з себе шкурку власного Я, і на секундочку, на коротку мить, перетворююся з Оленки в Бориса.

Це було, як обухом по голові. Як прозріння. Я раптом побачила річку з іншого берега.
Нічого ж не сталося! Дійсно, дурниця якась. Та й не міг я там відірватися. І кричати зверху нема чого – спущуся, все скажу. І чого вона так завелася? Дивна.

Ще одну зупинку я проїхала, осмислюючи подію.
А на наступній вийшла і пішки пішла на дачу. Добре, що проїхала лише три зупинки.

По полях, по стежках, через лісок. Гарно!
Через три години я повернулася. Втомилася. І часу на «подумати» було більш ніж достатньо.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩