В цей день, здавалось, зібралося все село. Всім було цікаво подивитися, як же це син із матір’ю буде судuтuся

 

Бабу Ганну в селі знали всі – від малого до великого. Для кожного у неї знаходилося добре лагідне слово, а дітей, які часто забігали неї на подвір’я, завжди чекав гостинець: чи горішок, чи яблучко, чи якась цукерка.

Родина баби Ганни з діда-прадіда жила в селі. Вона й сама, було, спробувала міського життя – пропрацювала рік-другий на заводі повернулася до батьків із маленькою дитиною. Після того нікуди й не виїжджала. У селі трохи поговорили про гріховну Ганнину поведінку та й замовкли. Джерело

Павлуша, так назвала Ганна сина, ріс милим, хорошим хлопчиком. Вона в нього всю свою душу вкладала: оберігала, дбала, аби був нагодований, чистенько одягнений та взутий, мудрості життєвої навчала. І син платив матері тією ж монетою – горнувся до неньки, допомагав по господарству, добре вчився. Коли закінчив школу, поїхав на навчання до міста, там і залишився працювати на заводі, згодом одружився.

Спочатку Павло часто навідувався до матері – город посадити, допомогти зібрати урожай, але з часом його приїзди ставали все рідшими й коротшими. Дружина сина виросла у місті, тож не дуже полюбляла приїжджати у село, а діток їм Бог не дав, тож привозити до бабусі на канікули не було кого.

Поки баба Ганна була при здоров’ї, то помаленьку справлялася з господарством: то сусіди допоможуть, то когось попросить із односельців і заплатить за роботу, бо гроші якісь водилися. Баба сама не з’їсть, а продасть якесь яйце, слоїк молочка, картоплину, цибулину, то вже і має свіжу копійчину.

Та прийшла старість, здоров’я не стало, а тут, щоб лише дров на зиму купити, то треба не одну пенсію. А від сина ані помочі, ні вістки.

Хтось нараяв Ганні подати на сина до сyду, щоб він платив матері аліменти, раз сам добровільно не хоче допомагати старенькій. Баба Ганна подумала-подумала, не хотілося, але як припекло, то так і зробила. Заяву написала і стала чекати сyду.

У не такі вже й далекі роки часто практикувалися виїзні сyди, аби надати справі більшого розголосу, і щоб іншим не хотілося повторювати чужі помилки.

І ось настав день сyду. У клубі, здавалось, зібралося всеньке село, не протовпитися. Всім було цікаво подивитися, як же це син із матір’ю буде судитися. Павло з дружиною приїхали до клубу на власному авто. До баби Ганни в хату й не заглянули. Звичайно ж, кому це сподобається, щоб тебе по сyдах тягали. Прийшла і баба Ганна. Маленька, зігнута, постаріла. Павлуша як глянув на матір, то сльoзи виступили на його очах, давненько вже її не бачив.

Першим сyддя викликала сина. Павло говорив, що не забув про матір, просто за роботою, за постійними відрядженнями зовсім не має вільного часу. І що просив дружину попіклуватися про забезпечення матері, гроші вона повинна була надсилати. А виявляється.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩