ПОКИ СТЕПАН БУВ НА ЗАРОБІТКАХ, РІДНІ ВІДМОВИЛИСЯ ВІД НЬОГО. “МЕНЕ НЕ ЧЕКАЮТЬ ВДОМА. ХОЧУТЬ ТІЛЬКИ МІШКІВ З ГРОШИМА. А ТЕ, ЩО Я ДБАВ ПРО НИХ, ЗАБЕЗПЕЧУВАВ ТА Й ТЕПЕР ВИСИЛАЮ МАЛО НЕ УВЕСЬ ЗАРОБІТОК, НІХТО НЕ ЦІНУЄ”

 

Поки Степан був на заробітках, рідні відмовилися від нього. “Мене не чекають вдома. Хочуть тільки мішків з грошима. А те, що я дбав про них, забезпечував та й тепер висилаю мало не увесь заробіток, ніхто не цінує”

Здається, недавно син тільки пішов до садочка, а тепер — третьокласник. Аня ніби щойно наpoдилася, а доньці днями півроку виповнилося. Час біжить, летить, як на крилах. Тільки він, Дмитро, не бачить, як змінюються його найрідніші. Відколи Павлику виповнилося три роки, гарує на заробітках. За матеріалами

А як же інакше, коли так мріяли з дружиною про власне житло? Частину суми їм пообіцяли батьки, а решту треба було заробити. От і подався на чужину. Добре, що він майстер на всі руки — без роботи ніколи не залишався. Копійка до копійки — і придбали двокімнатну квартиру.

Потім довелося заробляти гроші на ремонт. Їхнє сімейне гніздечко стало затишним і красивим. Коли вкотре приїхав додому, то не міг ним натішитися. Радів, що принесуть новонаpoджену донечку у власну оселю. Тоді ж дружина просила його залишатися, бо скільки можна батрачити по закордонах, але він вперся: треба придбати нові меблі, сучасну побутову техніку, тож поїде ще на трохи часу. Кохана кілька разів намагалася його переконати, та марно.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩