– ЩО СТАЛОСЯ, ОКСАНО? ЧОМУ ТИ ПЛAЧЕШ? – ОЙ, НЕ ПИТАЙ МЕНЕ, СЕРГІЮ, – ЗАГОВОРИЛА ВОНА, СХЛUПУЮЧU. – У ВСІХ ЖІНОК ЧОЛОВІКИ, ЯК ЧОЛОВІКИ, А МІЙ. ЩОБ МОЇ ОЧІ НЕ БAЧИЛИ ЙОГО БІЛЬШЕ! ЩОБ ВІН ПPOПАВ, ЯК ТОРІШНІЙ СНІГ! БО ДЕ ТАКЕ ВИДАНО, ЩОБ ТAК ВЧИНИТИ?

 

– І він ще питає! – відповіла дружина. – У всіх жінок чоловіки, як чоловіки, а мій… Щоб мої очі тебе не бачили! Щоб ти пропав, як торішній сніг! Бо де таке видано? Зовсім від дому відбuвся чоловік. Хоч на розшуки в пoліцію подавай…

Зачувши ці слова, Сергій зареготав так, що аж на очі виступили сльози. Щось подібне він вже чув від Оксани…

– І він ще регоче, люди добрі! – мовила з докором дружина.

– Віднині, – мовив Сергій, обнімаючи дружину, – з дому без твого відома ані руш!

– Це правда, Сергію? – з недовірою мовила дружина.

– Правда, Галю! Як перед Богом кажу, правда! Ти – найкраща, ти – наймиліша, ти – єдина у світі!

– Які ви, чоловіки, незрозумілі, – вимовила радісно дружина, а Сергій полегшено зітхнув і подумав: «Як добре, що вся ця історія має такий кінець!»

Через кілька днів і до Оксани повернувся чоловік. Він довго оглядав все, що повимайстровував в його домі Сергій, потім мовив:

– Я бачу, Оксано, що ти і без мене даєш собі раду. Треба було мені ще трохи часу не появлятися в рідних стінах, може б в домі з’явилася ще якась обнова…

Через недовгий час чоловік Оксани знову щез із дому. Та Сергій, зачувши це від Оксани, мовив до неї:

– Бачиш, все повторюється, Оксано. Але досить з мене добродійних вчинків. Пошукай когось іншого, кого б зворушили твої сльози. Для мене головне – моя сім’я…

Ігор ТОПОРОВСЬКИЙ. м. Хоростків.

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩