БAТЬКИ, ДIЗНАВШИСЬ З КИМ ЗYСТРІЧАЄТЬСЯ ЇXНЯ ДOНЬКА, ВИPІШИЛИ НEГАЙНО ВИДAТИ ЇЇ ЗAМІЖ ЗА ЖEНИХА, ЯКOГО СAМІ ОБPАЛИ ДЛЯ НЕЇ

 

– Але як же так, тату, адже там я всіх уже знаю, у мене подруги.

– Подруги?! – перервав батько дочку. Ніяких подруг. Ти повинна була просто вчитися, а не заводити друзів, тим більше хлопців.

– Я люблю його, а він мене, – спробувала заперечити дівчина.

– Ніякої любові не може бути. Він іншої віри. Він нам не підходить, – включилася в розмову мати. – Забудь про нього. Ти вийдеш за того, кого ми самі виберемо або схвалимо, – додала вона.

– До речі, щодо віри. Ти думаєш, що його батьки візьмуть тебе з розпростертими обіймами? У них теж свої традиції, звичаї і вже точно вони не чекають таку невістку як ти, так що забудь про це, – розвіяв надії Аліни розсерджений батько.

На тому ж тижні Аліну перевели в інший інститут. Дівчина дуже стpаждала, намагаючись звикнути до нових викладачів, однокурсників, до нового життя без коханої людини, а ночами pидала в подушку. А Аслан, не розуміючи відносини її батьків, кожен день зустрічав дівчину після занять, знову і знову визнавався в любові і просив виїхати з ним, туди, де батьки не зможуть впливати на неї.

Але дівчина лише сумно дивилася на молоду людину, намагаючись запам’ятати кожну його рисочку, ніжний погляд, розуміючи, що піти вона нікуди не зможе – не так її виховали.

Батьки дізналися і про ці зустрічі, знову знайшлися «доброзичливці» і вирішили видати дівчину заміж. Кандидат, як не дивно, відразу знайшовся. Це був друг дитинства Аліни Руслан, який, як виявилося, мав до дівчини аж ніяк не дружні почуття.

Будучи забезпеченим хлопцем, та ще й з знайомої сім’ї, які поважали свої традиції, Руслан завоював довіру і любов батьків Аліни. А також отримав їх згоду на шлюб з подругою дитинства.

І ось вони тут, на весіллі: грає музика, весела публіка вітають молодих, щасливий наречений радо приймає поздоровлення від друзів і родичів.

А наречена, сидячи за святковим столом, крадькома витирала сльoзи і згадувала чудові миті, пов’язані з її колишнім життям, ніжну посмішку на рідному обличчі і своє примарне щастя.

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩