Притча про жінку, яка дуже переживала за свого сина. Її мають прочитати усі, в кого є діти

 

– І тепер хочеш, щоб я обклав його соломою з усіх боків? Добре. Гляди ж!

І Господь миттю створив цілу купу соломи і кинув її в світ. Вона кільцем лягла навколо сина тієї жінки, відгородивши його від усіх небезпек, від усіх спокус, а заодно і від життя. Жінка бачила, як її син намагається пробратися крізь солому, але марно. Син метався, пробував розірвати солом’яне кільце, впадав то в розпач, то в лють. А в кінці кінців дістав звідкись сірники і підпалив солому. Злетіло полум’я, і ​​всю картину миттєво затягнуло димом.

– Синку! – закричала жінка. – Синку, я йду на допомогу!

– Хочеш підкинути в багаття ще соломи? – запитав Господь.

– Май на увазі: чим більше соломи стелять батьки, тим сильніше бажання прорватися крізь неї за будь-яку ціну. Якщо ж це не вдасться, то вона може і зовсім почати марнувати життя. Адже він не знає, що таке біль, і що таке свобода вибору – теж.

Ти думаєш, що це мішок соломи, але насправді це мішок проблем. У ньому знаходяться всі жaхи, які тобі ввижаються, всі побоювання, які в тобі живуть, всі страхи, якими ти наповнена. Все, про що ти думаєш і тебе тривожить, набирає силу і розростається, тому що ти даєш цього енергію. Тому твоя ноша настільки обтяжлива, а твоя спина так втомилася.

– Виходить, я не повинна піклуватися про сина ?! І це говориш мені Ти, Господи?

– Дбай – хоч греблю гати. Але ось турбуватися ти не повинна. Адже я теж про нього дбаю. Дозволь і мені робити мою справу. Просто не заважай мені! Але це, як я розумію, питання віри.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩

 
Loading...